Обговорення:Половецькі баби
|
|
Статтю «Половецькі баби» створено або суттєво доповнено в рамках конкурсу «ВікіХарківщина 2018» користувачем Malovichko-Tolstaja. |
Фалічні символи[ред. код]
У тексті написано: Це були грубо обтесані кам'яні стовпи, контури обличчя яких іноді вирізувалися у вигляді «сердечка» із закругленою або загостреною у вигляді башлика вершиною... Це про статую-фалічний символ чи про персонізовану статую? Я щось не розумію.--133.41.84.206 06:19, 18 грудня 2007 (UTC)
- Ні, це про зображення 4 у тексті. Жодний дослідник не пов'язує половецьких баб з фалічними символами. Щодо зображення, вміщеного тут, то це зворотня сторона боввана. Даю його вид спереду. --Qypchak 15:32, 18 грудня 2007 (UTC)
Прелесне[ред. код]
Ось ця баба у музеї народної архітектури в селі Прелесне напевне також є половецькою? Директор музею розказував, що вона є доволі унікальною, бо в неї руки вирізблені окремо від тулуба. Таких є лише декілька в Україні. --Yakudza -พูดคุย 11:25, 19 грудня 2007 (UTC)
- Безперечно це половецька баба, яка відноситься до періоду розквіту каменерізного мистецтва (ХІІ ст.). Донецька і Луганська області - регіон, де знаходилися кипчацькі майстерні з виготовлення витворів цього мистецтва. --Qypchak 13:03, 19 грудня 2007 (UTC)
Баби кам'яні[ред. код]
А ця половецька? У опису написано «Курганная фигура в Харькове, среди местного населения называемая Скифской бабой» --Yakudza -พูดคุย 14:55, 20 грудня 2007 (UTC)
Виявляється в нас вже є більш загальна стаття Баби кам'яні, яка має дві інтервікі. Може варто частину матеріалу перенести із цієї статті до Баби кам'яні? --Yakudza -พูดคุย 15:09, 20 грудня 2007 (UTC)
![ред. код]
Стаття Баби кам'яні вимагає значного редагування. Певно візьмуся за цю справу після Нового року. Її варто буде перейменувати у Каменерізне мистецтво українського степу, тоді у цю статтю можна буде внести матеріал про антропоморфні стели епохи ранньої бронзи.
А половецькі баби в народі досі називають скіфськими (класне фото). Це наслідок тюркофобії, яка була прищеплена слов'янам упродовж тривалої боротьби з тюрками. Це спричинило негативне ставлення радянських і російських істориків до тюркських народів. Вони більш захопливо розповідали про іраномовних скіфів, аніж про тюркомовні народи. Воліли не згадувати про русько-половецькі союзи або обмежувалися згадкою про спільну битву з татаро-монголами на р. Калка. Навіть грабіжницький похід князя Ігоря Святославича подається як героїчний вчинок. Цим грішить й українська історіографія. Але, як би ми не хотіли відхреститися від тюркського спадку, як би не хизувалися своєю європейськістю, у слов'ян (болгар, росіян та й українців) все рівно стирчать довгі тюркські вуха 
. Ось такий наслідок тривалого діалогу культур. Та це тема окремої розмови.
До речі, а ще є фото половецьких баб з інших регіонів України, зокрема з Криму? Кажуть там є в кожному музеї, але я щось незвертав уваги. --Qypchak 11:50, 21 грудня 2007 (UTC)