Оболонський (острів)
Острів Оболонський являє собою піщаний алювіальний острів поблизу західного узбережжя острова Муромець, навпроти Оболоні в межах Деснянського району. Його площа 17,43 га, географічні координати острова 50.504187, 30.530198. Зі сходу до Оболонського острова прилягає невеликий острів Шарлеманя (площею 0,12 га)
Формування[ред. | ред. код]
Порівняння мап 1914 та 1960 р. доводить, що с-подібний острів наявний на мапі 1960 р. походить з матеріалу розмивання та перевідкладання нижче по течії матеріалу коси сучасної затоки Собаче Гирло і острова Зелений (острівця, який існував нижче коси Собаче Гирло) та найбільш західного вигину острова Муромець. Результуючим островом став сучасний острів Оболонський. В тому, що сучасний острів Оболонський принаймні частково являє собою результат розмивання Дніпром західного узбережжя острова Муромець переконує також сучасна конфігурація його західного узбережжя, яка відповідає конфігурації західного узбережжя острова Муромець на деяких мапах поч. ХХ ст. Надзвичайно цікавим є зображення західної кривизни острова Муромець на мапі Дніпра у Києва 1910 р., де фактично показано зародок сучасного острова Оболонський[1].
Природна цінність[ред. | ред. код]
Острів Оболонський являє собою порівняно високий піщаний острів вкритий з заходу розрідженим рідколіссям з тополі чорної (Populus nigra), а зі сходу в більш низинній частині заплавним лісом з верби білої (Salix alba). Подібну рослинність має і розташований на схід острів Шарлеманя. В підвищеній частині, яка обривається кліфом поширені також елементи псамофільних угруповань.
Охорони вимагають практично непорушені угруповання псамофітних лук, зокрема на верхівці дніпровського кліфу, а також фрагменти лісової та водно-болотяної заплавної рослинності. Лісові угруповання складені такими видами як верба попеляста (Salix сinerea), в’яз гладкий (Ulmus laevis), сосна звичайна (Pinus sylvestris), робінія звичайна (Robinia pseudoacacia), обліпиха (Hippophae rhamnoides) та свидина криваво-червона (Swida sanguinea). Трапляються зарості хмелю (Humulus lupulus).
Найбільшу цінність становлять значні площі псамофітної рослинності. Тут зростають костриця Бекера (Festuca beckeri), куничник наземний (Calamagrostis epigejos), миколайчики плоскі (Eryngium planum), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), полин дніпровський (Artemisia campestris), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), жовтушник сірий (Erysimum canescens), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii), смілка татарська (Silene tatarica), молочай лозний (Euphorbia esula subsp. tommasiniana), енотера дворічна (Oenothera biennis), мітлиця виноградникова (Agrostis vinealis), щавель кислий (Rumex thyrsiflorus), льонок звичайний (Linaria vulgaris), вероніка довголиста (Veronica longifolia) та щавель горобиний (Rumex acetosella), холодок лікарський (Asparagus officinalis). Кінцевою стадією розвитку цих угруповань є зарості верби гостролистої (Salix acutifolia).
Біотопи псамофітних лук охороняються згідно Оселищної директиві ЄС. Зокрема, охороняються піонерна псамофітна рослинність: угруповання костриці-келерії — код 6120, остепнені луки — код 6210[2]. Псамофітні угруповання також охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції: євро-сибірські піонерні угруповання на карбонатних пісках — Е1.12 (відповідник біотопу 6120 Директиви ЄС), не зімкнені не середземноморські сухі кислі та нейтральні трав’яні угруповання, у тому числі континентальні трав’яні угруповання на дюнах — Е1.9, псамофітні піонерні комплекси (відповідник біотопу 2330 Директиви ЄС)[3].
Угруповання верби білої розвивається в наближених до природних умовах та навесні затоплюється повеневими водами. Угруповання цієї верби охороняється Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції (Прирічкові вербові ліси – G1.11), а також Оселищною директивою Євросоюзу: Заплавні вербові ліси (Salicetum albae) разом з прирічковими заростями верб Salicetum triandro-viminalis, код угруповання 91E0-1[2][4][5].
В прибережній зоні острова добре розвиненою є гідрофільна рослинність за участі рогозу вузьколистого (Typha angustifolia) та широколистого (Typha latifolia), ситника тонкого (Juncus tenuis) та берули прямої (Berula erecta).
Природна ізоляція об’єкту сприяє спокою його фауни, представленої усіма головними групами тварин заплави. Тут, зокрема, виявлено богомола (Mantis religiosa) та бабку красуню блискучу кримську (Calopteryx splendens taurica)[6].
Загрози[ред. | ред. код]
Неконтрольована рекреація, проведення масових заходів, забір піску для гідронамиву та виробництва цементу. На жаль, сусідство з густонаселеними районами міста дається острову взнаки, тут створено стаціонарні стоянки, а вздовж східного узбережжя південної верхівки острова навіть ціле плавуче містечко.
Охорона[ред. | ред. код]
Острів Оболонський увійшов під номером 24 до зони регульованої рекреації регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Пропонується на цьому острові та прилеглому до нього зі сходу невеличкому острові Шарлеманя створити комплексну пам’ятку природи місцевого значення «Острів Оболонський». В перспективі ці острови мають увійти до заповідної зони проектованого Національного природного парку "Дніпровські острови"[7]
Рекреаційна зона[ред. | ред. код]
У 2023 році на острові розпочалося активне будівництво рекреаційної зони, яка має включати:
- пляжі
- майданчики для різних видів спорту
- дитячі майданчики
Вартість робіт складає понад 170 млн. грн.[8].
Для доступу будівельного та технологічного транспорту на острів з північної сторони, а також для доступу пішоходів зі сторони парку «Наталка» острів із правим берегом Дніпра зв'язують два мости: автомобільний та пішохідний.
Приватизація території острова[ред. | ред. код]
У 2021 році в ЗМІ з'явилася інформація про те, що права власності на територію острова належать Костянтину Бойко, який отримав їх шляхом махінацій. Після публічного розголосу та втручання НАБУ у 2022 році право власності Бойка на острів та інші об'єкти було скасовано, а територія острова була прийнята у комунальну власність міста Києва.[9]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Парнікоза, Іван. Малі острови на Дніпрі. Частина 1. Мислене древо. Процитовано 30.12.2022.
- ↑ а б Siedliska – Przewodnik metodyczny. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ Тлумачний посібник оселищ Резолюції №4 Бернської конвенції, що знаходяться під загрозою та потребують спеціальних заходів охорони. Перша версія адаптованого неофіційного перекладу з англійської (третього проекту офіційної версії 2005 р.) / А. Куземко. С. Садогурська, О. Василюк. – К, 2017.- 124 с.
- ↑ Парнікоза І.Ю., Атамась Н.С., Колінько В.В., Пинзеник О.О., Яловий К.В., Мальований А.М., Король О.В., Борейко В.Є. / Parnikoza I., Atamas N., Kolinko V., Pynzenyk O., Yalovyi K., Malovanyi A., Korol O., Boreyko V. Київ заповідний. Перспективні території для створення об'єктів природно-заповідного фонду на території Києва. / Kyiv zapovidny. Areas of high nature conservation potential in Kyiv and its neighbourhoods. Kyiv Ecological and Cultural Center, Seria: Wildlife Conservation, Issue. 89, Kyiv. – 2020, 264 p. / Киевский эколого-культурный центр. – Київ: – 2020. – 264 с. – (Серія «Охорона дикої природи». Вип. 89)
- ↑ Тлумачний посібник оселищ Резолюції №4 Бернської конвенції, що знаходяться під загрозою та потребують спеціальних заходів охорони. Перша версія адаптованого неофіційного перекладу з англійської (третього проекту офіційної версії 2005 р.) / А. Куземко. С. Садогурська, О. Василюк. – К, 2017.- 124 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2018. Процитовано 2 січня 2023.
- ↑ Парнікоза, Іван. Острів Оболонський — проектована пам’ятка природи місцевого значення «Оболонський острів». Мислене древо. Мислене древо. Процитовано 30.12.2022.
- ↑ Парнікоза, Іван. Зонування розширеного регіонального ландшафтного – проектованого національного природного парку «Дніпровські острови». Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 30.12.2022.
- ↑ Тендерна документація
- ↑ Французи оплатять будівництво мосту на безлюдний острів у Києві. Що там буде?