Окарем — Гарабогаз
Окарем — Гарабогаз — колишня складова газопровідної системи «Середня Азія — Центр», яка наразі виконує локальні завдання у газотранспортній мережі Туркменістану.
В 1975 році для подачі до європейської частини СРСР продукції родовищ східного Прикаспію спорудили третю нитку системи Середня Азія — Центр (САЦ III), яка брала початок у Окаремі на південному заході Турменістану, де, зокрема, знаходились значні нафтогазові родовища Гамишлиджа та Корпедже. Довжина САЦ ІІІ по території Туркменістану становила 527 км.[1] Лінія починалась із невеликої ділянки діаметром 500 мм, далі між Корпедже та Белеком використали труби діаметром 700 мм, а після Белеку трубопровід переходив на діаметр 1000 мм. В Белеку існувало сполучення із газопроводом Готурдепе — Красноводськ, який подавав ресурс з іншої групи родовищ. Для підтримки робочого тиску у 5,4 МПа спорудили компресорні станції «Белек» та «Бекдаш».[2]
Після надбання центральноазійськими державами незалежності використання САЦ III у первісному режимі припинилось. Існували плани задіяти її в проекті Прикаспійського трубопроводу, для чого пропонувалось розширення зі збільшенням пропускної здатності,[3] втім, цей проект так і залишився нереалізованим. В той же час, з другої половини 1990-х родовища району Окарем використали для експортних поставок до Ірану по газопроводу Корпедже — Курт-Куі.
Турменська частина САЦ III продовжує обслуговувати місцеві підприємства прикаспійського регіону, зокрема, ТЕС Балканабат (в 2003 та 2010 роках тут ввели нові черги), цементний завод у Джебелі (став до ладу у 2011-му) та завод азотних добрив у Гарабогазі (введений у 2018-му). При цьому лінія Окарем — Гарабогаз отримала численні сполучення із новими газопроводами:
– до району Гумдаг вивели продовження трубопроводу Шатлик — Ашгабат, що створило перше, поки не надто потужне, сполучення зі східною частиною туркменської газотранспортної системи;
– в 2003-му під'єднали газопровід Готурдепе — Джебел;
– у 2015-му до компресорної станції Белек вивели трубопровід Схід — Захід, який подає ресурс із головного газовидобувного регіону на сході Турменістану та має великі резерви для збільшення пропускної здатності;
– в 2018-му північніше від Белек облаштували сполучення із перемичкою від нового газопереробного заводу Киянли.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. В. Рындин, Р. Е. Каиржанов, А. Т. Сагинаева ГАЗОПРОВОДЫ КАЗАХСТАНА (PDF).
- ↑ Годовой отчет АО "Казмунайгаз" за 2008 год (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 грудня 2012.
- ↑ Нефть, газ, уголь. polpred.ru. Процитовано 9 березня 2017.