Офіцинський Василь Андрійович
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (грудень 2022) |
Василь Андрійович Офіцинський (10 лютого 1966, с. Оглядів — 25 травня 1998, с. Вузлове) — український історик, педагог, публіцист, громадський діяч, учитель історії та права Вузлівського природничо-гуманітарного ліцею. Брат історика Романа Офіцинського[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 лютого 1966 року в селі Оглядів, тоді Радехівського району Львівської області. Мати Текля Семенівна, до шлюбу — Олійник (1932—2012) внаслідок політичних репресій засуджена на «довічне спецпоселення» у Сибіру (1950—1958), амністована 1958 року, реабілітована 1992 року, працювала в рільничій бригаді. Батько Андрій Петрович (1932—2006) насильно забраний на шахтарську працю в Донбас (1949—1954), трудився водієм автотранспортного підприємства.
Закінчив Оглядівську середню школу (1983) та Ужгородський державний університет (1991). У 1983‒1984 роках ‒ художник-оформлювач колгоспу «Більшовик» (Оглядів). Дійсну строкову військову службу пройшов у авіаційному полку, дислокованому в Грузії (1984‒1986).
Працював учителем історії та правознавства Вузлівського природничо-гуманітарного ліцею Радехівського району (1991‒1998)[2]. Увійшов в історію району і села Вузлове як обдарований учитель: «До нього за порадою зверталися колеги, до нього, мов до чистого джерела, тягнулися діти, щоб напитися любові і знань»[3]. Як здобувач кафедри історії України Ужгородського державного університету склав кандидатські іспити і підготував дисертацію, котру не захистив через передчасну смерть[4].
Автор низки історичних досліджень[5]. Як публіцист і краєзнавець, часто виступав на сторінках Радехівської районної газети «Народна справа». Писав прозу і поезію[6].
Помер 25 травня 1998 року, похований у селі Вузлове.[джерело не вказане 509 днів] Крім наукового і публіцистичного доробку, залишив по собі згадку як митець, зокрема ним були оформлені унаочнення, стенди та експозиції у шкільних кабінетах та бібліотеках Оглядова і Вузлового.[джерело не вказане 509 днів]
Праці[ред. | ред. код]
- Офіцинський В. Східногалицька періодика 1941—1944 років: політичні та культурні аспекти. Ужгород, 1997. 60 с.
- Офіцинський В. Дистрикт Галичина (1941—1944). Історико-політичний нарис. Ужгород: Ґражда, 2001. 144 с.[7]
- Офіцинський В. та ін. Поступ до рідної школи. Історико-педагогічні нариси. Львів: Дивосвіт, 1998. 156 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Роман Офіцинський. ВИКЛИК БЕЗВІДРАДНОСТІ ПЕРЕХІДНОГО ЧАСУ. Про наукову спадщину Василя Офіцинського (1966-1998)
- ↑ «Учителю, перед іменем твоїм…» - Василь Офіцинський. ТРК "Радехів" (укр.). 6 жовтня 2020. Процитовано 2 липня 2022.
- ↑ Дзьобан Т., Лаба В. Історія села Вузлове (Холоїв). Львів, 2006. С. 213—214.
- ↑ Тімков, М. (9 серпня 2001). Василь Офіцинський живе у своїх творах. Срібна Земля – Фест.
- ↑ Гілевич І. Стан і перспективи історико-краєзнавчих досліджень на Радехівщині. Львів, 2010. С. 26, 77-78.
- ↑ Офіцинська, І. (26 травня 1999). Серцем я завжди там. Народна справа.
- ↑ Василь Офіцинський. Дистрикт Галичина (1941-1944). Історико-політичний нарис. exlibris.org.ua. Процитовано 26 грудня 2022.