Петро Прокоп'як
| Петро Прокоп'як | |
|---|---|
 Письменник, публіцист | |
| Народився |
13 березня 1973 (51 рік) Щецінек |
| Громадянство | Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | поет |
| Знання мов | польська |
| Членство | Спілка письменників Польщіd |
Петро Прокоп'як (пол. Piotr Prokopiak, народився 13 березня 1973 року в Щецінку Західнопоморського воєводства) — польський письменник, публіцист, перекладач.
Дебютував у 2003 році на сторінках журналу Brulion Literacki «Ślad» — часопису Слупського відділення Спілки Письменників Польщі. Друкувався в «Autograf», літературному щомісячнику « Akant», квартальнику « Znaj», суспільно-культурному журналі «Miesięcznik», щомісячнику «Idź pod prąd», «Poezja dzisiaj», «Gazeta Kulturalna», «Pegaz Lubuski», «Twórczość», «Tygl», «Kultural Protocol», «ReWiry», «Золота Пектораль»[1], «Дзвін»[2] та в місцевій пресі. Публікував свої вірші та прозу в численних антологіях та онлайн-журналах «PISARZE.PL», «Helikopter»[3]. Крім англійської, його поезія та проза перекладені грецькою, вірменською, болгарською, литовською, російською, білоруською та українською мовами.
Дослідник і шанувальник творчості Бруно Шульца. В газеті « Nowy Kurier Galicyjski»[4], що виходить у Львові, опублікував статтю під назвою «Jestem z Drohobycza» («Я — з Дрогобича») (2022, № 1 (389), с. 22-23).
Лауреат національних поетичних конкурсів. За книжку « Cmentarne miśki rozumieją czas» («Цвинтарні ведмедики розуміють час») отримав відзнаку XL Міжнародного поетичного листопаду в Познані[5].
Нагороджений срібною медаллю «Labor Omnia Vincit» Товариства імені Іполіта Цегельського[6] в Познані[7]. Цією відзнакою нагороджуються ті, чия діяльність служить інтересам держави та нації. 2023 року отримав срібну відзнаку За видатні заслуги перед ZLP [1]. В тому ж році Міністерство культури і національної спадщини удостоїло Петра Прокоп'яка почесної нагороди "Заслужений для польської культури"[8].
За видані книжки та діяльність для культурного єднання народів був нагороджений премією імені Пантелеймона Куліша Міжнародної академії літератури і мистецтв України[9][2]
Член Спілки Письменників Польщі (ZLP) з 2011 року.
Як член Познанського, а тепер — Великопольського відділення Спілки Письменників Польщі[10] (ZLP), бере участь у щорічному Міжнародному поетичному листопаді. Зустрічається з учнями початкових та середніх шкіл, популяризує польську літературу та рідну історію. В рамках акції «Подай руку Україні» зустрівся зі студентами української філології Університету Адама Міцкевича в Познані — разом з письменницею та перекладачкою Світланою Бреславською презентував вірші та оповідання, перекладені українською мовою.
Також минулого року разом зі Світланою Бреславською реалізував двомовний проект «Jestem z Drohobycza»[11][12] (ISBN 978-966-428-830-6) з нагоди 130-річчя від дня народження класика польської літератури Бруно Шульца. Це унікальне видання, у вступі до якого Петро Прокоп'як згадує про подорож генія польської літератури до Познані. Оскільки 2022 рік був оголошений Сенатом Республіки Роком Бруно Шульца, відбувається співпраця над новими проектами, спрямованими на увічнення пам'яті та популяризацію його творчості. Петро Прокоп'як бере активну участь у запланованих читаннях та презентаціях, а також всіляко сприяє зміцненню польсько-українських культурних зв'язків.
Бере участь у зустрічах зі студентами та співпрацює з українською письменницею та перекладачкою з польської мови Світланою Бреславською у справі популяризації класики польської та української літератури[13].
Автор книжок[ред. | ред. код]
Поезія[ред. | ред. код]
- Narodzeni z wiatru (Szczecinek 2007),
- Przedcisze (Szczecinek 2008) — ISBN 978-83-61291-00-8
- Pastwisko losu (Szczecinek 2009) — ISBN 978-83-61291-96-1
- Homo Hereticus (Płock 2010)[14] — ISBN 978-83-927517-3-1
- Zanim pochwyci mnie atanda (Koszalin 2015)[15] — ISBN 978-83-64234-43-9
- Cmentarne miśki rozumieją czas (Koszalin 2017)[16][17] — ISBN 978-83-65651-17-4
Проза[ред. | ред. код]
- Odsypiając przeszłość (Warszawa 2011)[18] — ISBN 978-83-62222-20-9
- Trzecia piętnaście i inne opowiadania (Szczecinek 2012) — ISBN 978-83-61291-19-0
- Wzgórze Wisielców (Warszawa 2013) — ISBN 978-83-63818-04-3
- Autystyczny las (Szczecinek 2019)[19] — ISBN 978-83-61291-41-1
- Uryna (Poznań 2020)[20] — ISBN 978-83-955754-1-9
- Zielony manuskrypt[21][22] (Discursus 2023) — ISBN 978-617-8326-10-4
- Петро Прокоп'як. На межі непривітного світу[23]. (Івано-Франківськ: Фоліант, 2022) — вибрана поезія і проза в перекладі з польської мови С.Бреславської — ISBN 978-617-7970-76-6
- Петро Прокоп'як. Зелений манускрипт[24][25][26] (Брустури: Дискурсус, 2022) — повне зібрання оповідань в перекладі з польської мови С. Бреславської — ISBN 978-617-8218-13-3
Вибрані антології[ред. | ред. код]
- Contemporary Wites of Poland 2000—2014 (anglojęzyczna antologia współczesnych pisarzy z Polski), Wydawnictwo Dreamme Little City (USA), 2013
- «Przewodnik po zaminowanym terenie 2» (HELIKOPTER — antologia tekstów z lat 2016—2020), Wydawca: Ośrodek Postaw Twórczych (Wrocław 2021)
- Ziemia nieobiecana — antologia prozy, Wydawca: Związek Literatów Polskich (Poznań 2020)
- Jak podanie ręki (polsko-grecka antologia poezji współczesnej, Wydawca: Związek Literatów Polskich (Poznań 2015)
- Jak podanie ręki (polsko-ormiańska antologia poezji polskiej), Wydawca: ARMAW (Erywań 2016)
- Rozmowy przyjaciół (polsko-bułgarska antologia polskiej poezji), Wydawca: Biblioteka «Tematu» (Bydgoszcz 2016)
- Jak podanie ręki (polsko-ukraińska antologia współczesnej poezji), Wydawca: Związek Literatów Polskich (Poznań 2015)
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Петро Прокоп’як: Я ‒ з Дрогобича. "ЗОЛОТА ПЕКТОРАЛЬ" (укр.). 14 травня 2022. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin (6 квітня 2023). Publikacje Piotra Prokopiaka w Ukrainie. Wielkopolski Oddział Związku Literatów Polskich (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Śliwka, Krzysztof. Piotr Prokopiak - Sześć wierszy - Helikopter 2/2018. Ośrodek Postaw Twórczych (пол.). Процитовано 22 листопада 2023.
- ↑ Senat Rzeczpospolitej Polskiej przyjął uchwałę w sprawie ustanowienia 2022 Rokiem Brunona Schulza. Nowy Kurier Galicyjski (pl-PL) . 29 січня 2022. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin. POETYCKA KSIĄŻKA ROKU 2017 40. Międzynarodowego Listopada Poetyckiego (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Towarzystwo im. Hipolita Cegielskiego. Wikipedia, wolna encyklopedia (пол.). 3 жовтня 2023. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin (18 березня 2023). Piotr Prokopiak uhonorowany medalem “LABOR OMNIA VINCIT”. Wielkopolski Oddział Związku Literatów Polskich (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin (11 січня 2024). Piotr Prokopiak - Zasłużony dla Kultury Polskiej. Wielkopolski Oddział Związku Literatów Polskich (pl-PL) . Процитовано 13 січня 2024.
- ↑ admin (26 травня 2023). Piotr Prokopiak uhonorowany międzynarodową nagrodą. Wielkopolski Oddział Związku Literatów Polskich (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin (30 грудня 2022). Witamy Piotra Prokopiaka w Wielkopolskim Oddziale!. Wielkopolski Oddział Związku Literatów Polskich (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Jestem z Drochobycza. Я – з Дрогобича. bukvoid.com.ua. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Z kresowej półki bibliofila (7) – „Jestem z Drohobycza / Я з Дрогобича”. Kresy24.pl - Wschodnia Gazeta Codzienna (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin (2 листопада 2023). Spotkania literackie ze studentami UAM. Wielkopolski Oddział Związku Literatów Polskich (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ „Homo hereticus” – ukazał się najnowszy tomik poetycki Piotra Prokopiaka. Temat Szczecinek.com (пол.). 4 серпня 2010. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Piotr Prokopiak - Zanim pochwyci mnie Atanda. web.archive.org. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin. Nowa książka Piotra Prokopiaka (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ „Cmentarne miśki rozumieją czas” Piotra Prokopiaka - pomorski magazyn literacko-artystyczny Latarnia Morska. www.latarnia-morska.eu. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Odsypiając przeszłość | Piotr Prokopiak. Lubimyczytać.pl (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ „Autystyczny las” Piotra Prokopiaka - pomorski magazyn literacko-artystyczny Latarnia Morska. www.latarnia-morska.eu. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin. Powieść „Uryna” Piotra Prokopiaka w Serii Wydawniczej LIBRA (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin (3 жовтня 2023). „ZIELONY MANUSKRYPT” PIOTRA PROKOPIAKA PO POLSKU W UKRAINIE. Wielkopolski Oddział Związku Literatów Polskich (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Зелений манускрипт na Zielony Manuskrypt. Temat Szczecinek.com (пол.). 4 жовтня 2023. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Петро Прокоп’як. «На межі непривітного світу». bukvoid.com.ua. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ admin (18 березня 2023). Prezentacja „Zielonego manuskryptu” w Poznaniu. Wielkopolski Oddział Związku Literatów Polskich (pl-PL) . Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Петро Прокоп’як. «Зелений манускрипт». bukvoid.com.ua. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Манускрипт Петра Прокоп’яка. bukvoid.com.ua. Процитовано 21 листопада 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.piotrprokopiak.pl — вебсторінка автора
|
