Повід
По́від, по́води, пові́ддя, пово́ддя — елемент верхової збруї — прикріплений до вудил ремінь (вірьовка і т. ін.), за допомогою якого правлять верховим конем[1][2]. Посередництвом його вершник діє вудилами на рот коня. Хоча в більшості випадків вуздечка має один повід, щодо нього вживають назву «поводи», розглядаючи ліву і праву його частини як окремі ремені. У тих випадках, коли застосовують два поводи, один з них кріпиться до трензельних кілець (трензельний повід), інший — до мундштукових (мундштуковий повід). В упряжних коней замість поводів використовують віжки.
Для виїздки молодих коней використовують додатковий ковзний повід (шлейфцигель), пропущений через кільця, які з'єднаний короткими ремінцями з кільцями трензеля, і пристебнутий кінцями до попруги або передньої частини сідла[3]. З недоуздком (для водіння чи прив'язування коня) використовують спеціальний повід — чумбу́р[4].
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Повід |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Повід // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Повіддя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Скользящие поводья в довіднику по конярству. (рос.)
- ↑ Чумбур // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела[ред. | ред. код]
- Снаряжение для верховой езды. Уздечка (рос.)
- Трензель // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1925. — 1000 екз.