Радіомаяк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Радіомаяк — радіопередавальний пристрій, що встановлюється в радіонавігаційній точці простору і забезпечує спільно з бортовим радіонавігаційним обладнанням визначення навігаційного параметра[1].

Сигнал передається через регулярні проміжки часу і містить код маяка (в коді Морзе). Цей сигнал також може бути переданий після отримання запиту. Морський і повітряний транспорт використовує маяк для визначення напрямку за допомогою пеленгації.

Радіомаяки бувають кутомірні і дальномірні (частіше комбіновані - кутомірно-дальномірні). Кутомірні (азимутні, VOR - VHF omnidirectional range ) радіомаяки призначені тільки для визначення напрямку. Дані з двох станцій VOR або поєднання інформації VOR з даними DME (англ. Distance measuring equipment, дальність положення станції) дозволяє однозначно визначити положення літака.

Аналогом системи VOR/DME для військових є навігаційна система TACAN (англ. Tactical air navigation system).

РАДІОМАЯК ЗВОРОТНОГО АЗИМУТА СИСТЕМИ MLS[ред. | ред. код]

Наземний радіотехнічний пристрій, що випромінює попередній радіосигнал і радіосигнал променя антени, який сканує в прямому і зворотному напрямах в горизонтальній площині, для визначення на борту повітряного корабля його азимута в зоні зворотного азимута[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДСТУ 2902-94 СИСТЕМИ РАДІОНАВІГАЦІЙНІ Терміни та визначення. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 21 січня 2014.
  2. ДСТУ 2598-94 СИСТЕМИ ПОСАДКИ ПОВІТРЯНИХ КОРАБЛІВ РАДІОТЕХНІЧНІ Терміни та визначення. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 22 січня 2014.

Див. також[ред. | ред. код]