Речові права

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Суб'єктивне речо́ве пра́во — це право, яке забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом впливу на річ без участі інших осіб. Тобто задоволення охоронюваних законом інтересів власника здійснюється шляхом взаємодії з належними йому речами при забезпеченні відповідної поведінки з боку третіх осіб. Речові права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.

Речовими правами є:

Речовими правами на чуже майно є:
  • право володіння
  • право користування (сервітут)
  • право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
  • право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно[1].

Права на чужі речі відомі правовим системам багатьох країн світу. Однак до прийняття нового Цивільного кодексу України цивільне законодавство нашої країни не знало цих цивільно-правових інститутів.

Не можуть бути об'єктом речових прав речі, що вилучені з цивільного обігу.

Суб'єктами речових прав можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Речові права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речові позови). Ці позови йдуть слідом за речами і подаються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або створює перешкоди у користуванні нею. Речові права уповноважених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника[2].

В Україні речові права підлягають державній реєстрації відповідно до Закону[3] в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.