Право
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] Розуміння права
[ред.] Об'єктивне право
Пра́во (право в об'єктивному розумінні) — система встановлених та охоронюваних державою загальнообов'язкових, формально визначених норм (правил), що врегульовують найважливіші суспільні відносини. Вони мають повноваження визнавати правомірними чи неправомірними певні діяння (дії або бездіяльність), дозволяють або забороняють певні відносини між людьми і об'єднаннями, забезпечують методи гарантування справедливих відносин, прав і свобод людей і їхніх об'єднань, і забезпечують відповідальність і покарання для тих, хто не дотримується встановлених правил поведінки. Право не регулює питання етики, моралі, норми пристойності і т.п. Все це передбачено в морально-етичних, релігійних та естетичних нормах. Але в окремих випадках правові норми передбачають відповідальність і покарання за порушення цих правил і визначає ці норми в законодавчому порядку.
У розвинутих суспільствах право пов'язане з державою і не може існувати окремо від нього, оскільки його загальнообов'язковість забезпечується заходами державного впливу, а самі норми як правило приймаються, змінюються або скасовуються тільки державними органами. У суспільствах, де державна влада відсутня чи її вплив дуже слабкий, правові взаємини можуть регулюватися встановленими традиціями, релігією.
У свою чергу держава не може існувати без права, тому що нормами права регулюються державний лад, а це форма правління держави, її територіальний устрій, політичний режим. А також організація і порядок діяльності державних органів, міри покарання за невиконання обов'язкових указівок держави, а також інші суспільні відносини, важливі для існування держави.
[ред.] Джерела права
Право має наступні джерела:
- Правовий звичай;
- Релігійно-правові норми;
- Правовий прецедент;
- Нормативно-правовий акт;
- Нормативний договір;
- Міжнародно-правовий акт.
[ред.] Форми права
Існують такі форми права як:
- нормативно-правий акт — це офіційний письмовий документ, виданий уповноваженим органом у встановленій формі, який містить правові норми, що врегульовують певну групу однорідних суспільних відносин;
- правовий прецедент — це перше рішення суду або адміністративного органу з конкретної справи, яке стало обов'язковим правилом для розв'язання подальших аналогічних випадків;
- правовий санкціонований (узаконений) звичай — це звичай, який у практиці суспільних відносин існував як неписане правило незалежно від волі держави, але з часом був санкціонований (узаконений) державою і став офіційним правилом;
- нормативний договір — це договір, у якому висловлена узгоджена воля кількох суб'єктів правовідносин, що передбачає встановлення прав і обов'язків, що забезпечуються державою;
- індивідуальний правовий акт — це індивідуальний правовий припис, що виступає засобом реалізації нормативних актів уповноваженими органами у конкретних випадках правовідносин;
- правова доктрина — це ідеї чи принципи, розроблені вченими з метою удосконалення правового регулювання суспільних відносин і визнані державою як обов'язкові;
[ред.] Суб'єктивне право
Пра́во (право в суб'єктивному розумінні) - це міра можливої поведінки особи, визначена правовими актами повноваження конкретної особи - суб'єкта правовідносин на певні діяння (дія або бездіяльність) та цінності.
[ред.] Природне право
Розрізняють таке поняття як природне право, тобто мається на увазі сукупність правил, які випливають з самої природи буття людини і відображають загальнолюдські уявлення про принципи, на яких мають базуватися взаємовідосини між людьми, а тому є вічними та незмінними, як сама природа.
[ред.] Право як наука
Право ще розуміють як науку та дисципліну, що вивчають систему встановлених та охоронюваних державою загальнообов'язкових, формально визначених норм (правил), що врегульовують найважливіші суспільні відносини.
[ред.] Функції права
Функціїї права — це основні напрями впливу права на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин з метою розв'язаня конкретних завдань. Основна функція права полягає в тому, що воно є нормативним і загальнообов'язковим засобом врегулювання суспільних відносин, а значить функція є нормативно-регулюючею. Функції права можна класифікувати за різними підставами
За сферою правового впливу розрізняють наступні функції:
- економічна — регулювання економічних відносин;
- політична — регулювання політичних відносин;
- ідеологічна — формування суспільної свідомості шляхом правового визанння або заборони певних ідеологій;
- екологічна — регулювання відносин природокористування;
- культурна-виховна — регулювання відносин у сфері науки, освіти і культури.
За характером впливу на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин:
- нормативно-регулююча — регламентування поведінки суб'єктів суспільних відносин;
- інформаційна — доведення до відома змісту державної волі;
- комунікативна — сприяння організації правовідносин між їх учасниками;
- орієнтаційна — визначення ціннісних критеріїв поведінки;
- виховна — вплив на формування світогляду та правосвідомості;
- захисна — охорона соціальних цінностей від посягань на них.
За характером впливу:
- статична — закріплення і стабілізація існуючих суспільних відносин;
- динамічна — сприяння виникненню і розвитку нових суспільних відносин;
- установча — первинне заснування певних соціальних інститутів;
- інтегративна — системоутворюючий вплив на суспільні відносини;
- охоронна — охорона суспільних відносин від небажаних нп них впливів;
- запобіжна — запобігання виникненню небажаних суспільних відносин.
За сферою на яку поширюються функції права:
- загальноправова;
- міжгалузева;
- галузева;
- правовий інститут;
- норма права.
[ред.] Галузі права
Для зручності все право підрозділяється на галузі. Галузь права — це система правових норм, які властивими їм методами врегульовують відносини у певній сфері суспільного життя. Традиційно правові норми поділяють на норми публічного та норми приватного права.
[ред.] Публічне право
Публічне право — це система правових норм, що врегульовують відносини між державними органами, а також між державою та особою і суспільством, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади. До публічного права відносяться такі галузі як: конституційне право, адміністративне право, фінансове право, кримінальне право, екологічне право, констиуційне процесуальне право, адміністративне процесуальне право, кримінальне процесуальне право, кримінальне виконавче право.
[ред.] Приватне право
Приватне право — це система правових норм, що врегульовують відносини між приватними фізичними та юридичними особами. До приватного права відносяться такі галузі як: цивільне право, сімейне право, житлове право, трудове право, господарське право, земельне право, цивільне процесуальне право, господарське процесуальне право.
[ред.] Література
- Котюк, І. І. Курс правознавства. Частина І: Основи теоріїї держави і права : Навч. посіб. / І. І. Котюк, О. І. Котюк. - К. : Версія, Видавець Іван Котюк. - 2003. - 224, [2] с. - ISBN 966-96358-1-0.
- Правознавство : Підруч. / А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Лідопригора; за ред. В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія. - Київ: Юрінком Інтер, 2006. - 748, [4] с. ISBN 966-667-154-9.
