Святий Антоній
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Святий Антоній Великий (*251—↑356) — засновник християнського чернецтва, єгипетський анахорет, творець пустельництва й інспіратор монашого життя у християнстві.
Народився 251 року в єгипетському містечку Комі і походив з багатої християнської сім'ї. У 272 році після смерті батьків він роздав майно бідним і замешкав у пустелі поблизу Комі, де жив подвижницьким життям. Згодом він перейшов на гору на східному березі Нілу, де прожив у самотності 20 років. 305 року він заснував монастир у Фаюмі. Сам Антоній не жив у ньому, а лише інколи сходив з гори, щоб дати монахам духовну науку. У 342 році він відвідав першого пустельника Павла Тивайського, а коли той помер, то поховав його. Сам Антоній помер 356 року в своїй печері на горі, проживши 105 років. Мощі св. Антонія перенесли до Олександрії, згодом до Царгорода, а вкінці до В'єни у Франції. Канонізований церквою.
[ред.] Література
- Устав життя на самоті прп. Антонія Великого (Духовна спадщина Святих Отців. — Львів, 1997. — Т.1. Св. Антоній Великий (251—356). — С.123-152.)
