Селенід кадмію
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Селенід кадмію | |
|---|---|
| |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 1306-24-7 |
| Номер EINECS | 215-148-3 |
| ChEBI | 50834 |
| RTECS | EV2300000 |
| SMILES | [Se]=[Cd][1] |
| InChI | InChI=1S/Cd.Se |
| Номер Гмеліна | 13656 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | CdSe |
| Молярна маса | 191,37 г/моль |
| Зовнішній вигляд | кристал жовто-червоного кольору |
| Густина | 5,81 г/см³ |
| Тпл | 1240 °C |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Селені́д ка́дмію - неорганічна сполука кадмію і селену з хімічною формулою CdSe. Молярна маса: 191,37 г/моль. Температура плавлення: 1240 °C. Густина: 5,81 г/см³.
Може мати як кубічну (β), так і гексагональну (α) кристалічні структури.[2]
Практичне використання[ред. | ред. код]
Плівки селеніду кадмію застосовуються як пасивні та активні елементи напівпровідникової електроніки.[3]
Як молекулярний барвник використовується при виробництві скла, надаючи йому жовто-червоне забарвлення. Скло з селенідом кадмію не змінює свого кольору при повторній теплові обробці. [4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ CADMIUM SELENIDE
- ↑ Структурні властивості гетерошарів селеніду кадмію, отриманих методом ізовалентного заміщення / В.П.Махній, М.Ф.Павлюк, Ю.І.Семенишин // Фізика і хімія твердого тіла. — 2006. — Т. 7, № 3. — С. 478-480.
- ↑ Махній О. В. Структурні та люмінесцентні властивості гетерошарів α–CdSe / В.П.Махній, М.Ф.Павлюк, Ю.І.Семенишин // Науковий вісник Чернівецького університету. Фізика. — Вип. 29. — С. 98-104.
- ↑ Методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт із навчальної дисципліни «Інноваційні матеріали та речовини в хімічній інженерії» (для студентів 2 курсу денної форми навчання другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 161 – Хімічні технології та інженерія) / Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова ; уклад. : О. В. Саввова, Г. К. Воронов, О. І. Фесенко, Ю. О. Смирнова. — Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова. — С. 10-11.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |