Селен
Селен (Se) (рос. селен, англ. selenium; нім. Selen) - хімічний елемент із атомним номером 34, ат.м. 78,96, що утворює однойменну просту речовину, неметал, халькоген.
Зміст |
Історія [ред.]
Відкритий у 1817 році Йонсом Якобом Берцеліусом у відходах при виготовлені сірчаної кислоти.
Назва [ред.]
Назва походить від грец. σελήνη - Місяць у зв'язку з тим що він постійно є супутнім хімічно подібного йому телура.
Основні характеристики [ред.]
Неметал, існує в кількох модифікаціях (див. алотропія), з яких найстійкішим є т. зв. металічний С., сірого кольору, напівпровідник, дуже чутливий до світла. Густина 4,807; tплав 221°C, tкип 685,3°C. У хім. відношенні С. майже повний аналог сірки. Сполуки Селену часто отруйні.
Розповсюдження [ред.]
Сер. вміст С. в земній корі 5х10-6 % (мас). Природні сполуки С. г.ч. є похідними селеноводню Н2Se, як правило, знаходяться в суміші з сульфідами мідно-цинкових колчеданних, мідно-кобальтових і поліметалічних руд. У самост. вигляді мінерали С. зустрічаються рідко. Всього відомо 40 мінералів: мінерали групи лінеїту (селеніди Co, Cu, Ni); гуанахуатит Bi2Se3, доунеїт SeO, фероселіт FeSe2 (68–72%), клаустоліт PbSe (27–28%), блокіт NiSe (68%), науманіт Ag2Se (23–29%) та ін.
За запасами селену найзначніші магматичні мідно-нікелеві, гідротермальні мідно-молібденові, мідно-колчеданні та інфільтраційні селен-уран-ванадієві родовища, з яких практично і добувається майже весь С. при вмісті в рудах 0,04-0,004%.
Багаті родовища належать до кобальт-селенідо-телурової (Акджілга, Киргизстан; Верхньо-Сеймчанське, РФ), селенідної (Пакахака, Болівія; Сан-Андреасберґ, Німеччина; Сьєрра-де-Уманго, Аргентина), уран-селенідної (Шинколобве, Заїр; район оз.Атабаска, Канада) і золото-телурової (Нагіаг, Фатце-Байа, Румунія) формацій.
Отримання [ред.]
Значні кількості селену отримують із відходів мідно-електролітних виробництв, в якому селен присутній у вигляді селеніду срібла. Застосовують кілька способів отримання:
- окислювальне випалення з сублімацією SeO2;
- нагрівання шламу з концентрованою сірчаною кислотою, окислення сполук селену до SeO2 з його подальшою сублімацією;
- окисне спікання з содою, конверсія отриманої суміші сполук селену до сполук Se (IV) та їх відновлення до елементарного селену дією SO2.
У промисловості одержують С. випалюванням відходів сірчанокислотного, целюлозно-паперового виробництва, а також анодних шламів мідь-електролітних заводів.
Роль селену в організмі людини [ред.]
В організмі людини міститься 10-14 мг селену, більша його частина сконцентрована в печінці, нирках, селезінці, серці, яєчках у чоловіків. [1]
Селен присутній в ядрі клітини.
Добова потреба людини в селені становить 70-100 мкг. [2]
Згідно з даними епідеміологічних досліджень більш ніж у 80% населення Росії[3] та України страждае на дефіцит селену.
Селен в організмі взаємодіє з вітамінами, ферментами і біологічними мембранами, бере участь у регуляції обміну речовин, в обміні жирів, білків і вуглеводів, а також в окисно-відновних процесах. Селен є складовим компонентом більше 30 життєво важливих біологічно активних сполук організму. Селен входить в активний центр ферментів системи антиоксидантного-антирадикального захисту організму, метаболізму нуклеїнових кислот, ліпідів, гормонів (глутатіонпероксидази, йодотіронін-дейододінази, тіоредоксінредуктази, фосфоселенфосфатази, фосфолипид-гідропероксид-глутатіонпероксидази, специфічних протеїнів Р і W і ін). [4]
Селен входить до складу білків м'язової тканини, білків міокарда. Також селен сприяє утворенню трийодтироніну (гормон щитоподібної залози). [5][6]
Селен є синергістом вітаміну Е і йоду. При дефіциті селену йод погано засвоюється організмом. [7]
Застосування [ред.]
Селен краще проводить електричний струм при освітленні, а тому широко використовується в фотоелементах. До 1940 р. ХХ ст. застосування С. було обмежене. У повоєнні роки С. став широко застосовуватися в напівпровідниковій техніці, для виготовлення фотоелементів, у вимірювальній апаратурі, телебаченні, сигналізації, в металургії у складі легуючих домішок до різних сталей і сплавів кольорових металів, як барвник у склоробній промисловості тощо.
Застосування селену в медицині [ред.]
Селен застосовується як потужний протираковий засіб, а тако для профілактики широкого спектру захворювань. Згідно з дослідженнями прийом 200 мкг селену на добу знижує ризик захворюваності на рак прямої і товстої кишки - на 58%, на пухлини простати на 63%, на рак легенів - на 46%, знижує загальну смертність від онкологічних захворювань на 39%. [8][9][10][11][12]
Малі концентрації селену пригнічують гістамін і за рахунок цього мають антидістрофічний ефект і протиалергічну дію. Також селен стимулює проліферацію тканин, поліпшує функцію статевих залоз, серця, щитовидної залози, імунної системи.
У комплексі з йодом селен використовується для лікування йододефіцитних захворювань і патологій щитовидної залози. [13]
Солі селену сприяють відновленню зниженого артеріального тиску при шоці і колапсі. [14].
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:"Вебер", 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
- Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968
- Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4
Примітки [ред.]
- ↑ Janghorbani, М. The selenite-exchangeable metabolic pool in humans: a new concept for the assessment of selenium status / M. Janghorbani [е.а.] // Amer J. Clin. Nutr, 1990. – V.51. – Р. 670–677
- ↑ Рекомендуемые уровни потребления пищевых и биологически активных веществ: МР. 2.3.1.1915-04 / ГУНИИ питания РАМН. – М., 2004. – 36 с.
- ↑ Golubkina, N.A. The Human Selenium Status in 27 regions of Russia / N.A. Golubkina, G.V. Alfthan // J. Trace elements med. Biol. – 1999 – V. 13, P. 15-20.
- ↑ Струев, И.В., Симахов Р.В., 2006. Селен и его влияние на организм использование в медицине // Сб. научн. трудов «Естествознание и гуманизм», 3(2): 127-136.
- ↑ Струев, И.В., Симахов Р.В., 2006. Селен и его влияние на организм использование в медицине // Сб. научн. трудов «Естествознание и гуманизм», 3(2): 127-136.
- ↑ Toxic Substances - Selenium. Centers for Disease Control and Prevention
- ↑ The interactions between selenium and iodine deficiencies in man and animals. Arthur JR, Beckett GJ, Mitchell JH. - Nutrition Research Reviews. 1999 Jun;12(1):55-73
- ↑ CIS 81-1954. «Toxicology of selenium: A review» / C.G. Wilber // Clinical Toxicology. – New York, 1980 – 17/2 – р. 171-230.
- ↑ IARC monographs on the evaluation of carcinogenic risk of chemical to man. Some aziridines, N-, S- and o- mustards and selenium // Lion, International Agency for Research on Cancer, * Selenium and selenium compounds, 1957 – Vol 9. – 268 p
- ↑ CIF 80-729. * Selenium.Vocal-Borek, H.USIP report 79-16 (University of Stockholm, Institute of Rhysics, Vanadisvagen 9,Stockholm). – Nov., 1979 – 220 p.
- ↑ CIS 77-155. Selenium. // DC, National Academy of Sciens. – Washington, 1976 – 203 p.
- ↑ CIS 80-10541. «Selenium and its mineral compound» / C. Morel [е.а.] // Fiche Toxicologique №150. Institute national de recherche et de securite. Cahiers de notes documentaries – Securite et hygiene du traval. – Paris, 1980 – No 1244-98-80. – р. 181-185.
- ↑ Прилуцкий, А. С. Селенит натрия в терапии аутоиммунных заболеваний щитовидной железы / А. С. Прилуцкий. - "Здоровье Украины" №11, 2012. С.37.
- ↑ Струев, И.В., Симахов Р.В., 2006. Селен и его влияние на организм использование в медицине // Сб. научн. трудов «Естествознание и гуманизм», 3(2): 127-136.
 |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
