Скромна пропозиція
 | |
| Автор | Джонатан Свіфт |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | A Modest Proposal |
| Мова | англійська |
| Тема | Ірландське королівство, Соціальна інженерія, перенаселення і бідність |
| Жанр | Сатира |
| Видано | 1729 |
| У «Гутенберзі» | 1080 |
«Скромна пропозиція щодо запобігання тому, аби діти з бідних родин були тягарем для батьків або держави, та як зробити їх корисними для громадськості»,[1] також «Скромна пропозиція», — це ювеналійський сатиричний памфлет, написаний і опублікований англо-ірландським письменником і священнослужителем Джонатаном Свіфтом анонімно в 1729 році. У памфлеті йдеться про те, що сім'ї бідняків в Ірландії могли б вирішити свої економічні проблеми продажем власних дітей еліті як їжу. Використана Свіфтом сатирична гіпербола мала на меті висміяти вороже ставлення до бідних людей та антикатолицизм серед протестантської верхівки, а також політику адміністрації Дублінського замку в цілому.[2]Зараз в англійській мові вислів «скромна пропозиція» традиційно вважається натяком на стиль прямолінійної сатири.
Передумови написання[ред. | ред. код]
«Скромна пропозиція» була написана під час одного з найбільших в історії Ірландії неврожаїв картоплі, який спричинив сильний голод. Незважаючи на те, що вимирали цілі селища, англійський уряд не вживав жодних заходів і навпаки продовжував перешкоджати розвитку землеробства в Ірландії через побоювання можливої конкуренції з ірландським хлібом. У 1729 році в країні було більше 34 000 жебраків. Відомі випадки, коли у збіднілих сім'ях спеціально калічили дітей, щоб викликати до них жалість і в такий спосіб врятувати від голодної смерті.
Зміст[ред. | ред. код]
Написаний Свіфтом памфлет вважають одним із найвидатніших прикладів стійкої іронії в історії англійської літератури. Цінність та особливість твору полягає в прийомі, який застосував автор: у першій частині памфлету описано тяжке становище жебраків в Ірландії, після чого читача застає зненацька твердження Свіфта: «Молода, здорова, добре вигодована однорічна дитина — найсмачніша, найситніша і найкорисніша пожива, будь вона тушкована, смажена, запечена чи варена».[3]
Свіфт докладає чимало зусиль, щоб підтвердити свій аргумент, та створює список варіантів приготування дітей і розрахунки, що показують фінансову вигоду його пропозиції.
У творі автор пародіює тодішнього впливового діяча Вільяма Петті та соціальну інженерію, популярну серед послідовників Френсіса Бекона. Глузування проявляється у зверненні до авторитету «одного дуже обізнаного американця, мого знайомого в Лондоні» та «відомого Псалманазара, уродженця острова Формоза» (який заявив, що родом не з Формози ще в 1706 році).
Джонатан Свіфт пропонує свої реформи паралепсисом, у традиції римської сатири:
|
Тому нехай ніхто не говорить мені про інші способи: про стягнення податків по п’ять шилінгів за фунт, про використання будь-якого одягу та меблів, окрім тих, які ми самі виготовляємо; про цілковиту відмову від предметів розкоші; про лікування гордині, марнославства та неробства в наших жінках; про більшу розсудливість та поміркованість; про вирощування любові до нашої країни, бо ми відрізняємося навіть від лапландців і мешканців Топінамбу; про припинення ворожнечі та поділу суспільства на групи, аби не діяти як євреї, які вбивали одне одного тоді, як їхнє місто було захоплене; про обережність, щоб не продати нашу країну та совість за безцінь; про те, аби навчити землевласників хоча б граму милосердя до своїх орендарів. І нарешті про те, аби вкласти дух чесності, працьовитості та майстерності у власників крамниць, які, якби тепер було прийняте рішення купувати лише вітчизняні товари, негайно об’єдналися б, щоб обдурити нас та вимагати певної ціни чи міри. І, боже, ніколи не вдалося б змусити їх зробити хоч одну пропозицію справедливого ведення справ, хоч як би часто й щиро їх не просили б про це. Тому я повторюю: нехай ніхто не розповідає мені про ці й подібні способи, доки не з’явиться бодай проблиск надії, що коли-небудь буде якась сердечна й щира спроба втілити їх у життя. | 
|
Публічна реакція[ред. | ред. код]
Публікація памфлету Джонатана Свіфта сколихнула спільноту. Робота була спрямована на еліту, і та, у свою чергу, вирішила не мовчати. Кілька впливових членів тогочасного суспільства написали ірландському письменнику про його твір. В одному з таких листів, написаному лордом Батерстом (12 лютого 1729–30 рр.), повідомляється, що думку Свіфтового послання зрозуміли, і інтерпретували це як комедійний твір:
|
|
Я одразу ж висунув пропозицію з Вашого твору леді Батерст. Особливо стосовно її останнього синочка, який народився найтовстішим і наймилішим, що тільки можна побачити. Але вона впала в пристрасть і попросила послати Вам відповідь, що не збирається виконувати Ваших вказівок, а син її виросте священиком і буде жити як сир у маслі. Або адвокатом, і тоді замість того, щоби бути з'їденим самим, він буде пожирати інших. Ви знаєте, що жінки в пристрасті не зважають на те, що вони говорять. Але, оскільки вона дуже розумна леді, я майже схилив її до Ваших ідей, переконавши, що в нашому випадку ми не зможемо утримувати всіх дев’ятьох. І тепер вона починає думати, що було б розумно, аби молодший здобував статки для старшого: і на цій нозі чоловік зможе виконувати сімейні обов’язки з більшим завзяттям. Бо якби він мав близнюків, продаж одного міг би забезпечити іншого. Або якщо випадково, поки його дружина лежить з однією дитиною, він потрапить на тіло іншої жінки, чоловік може позбутися найтовстішої з двох, і це допоможе виховати другу. Що більше я міркую над цією схемою, то розумнішою вона здається мені. І це ні в якому разі не повинно обмежуватися Ірландією, бо, цілком ймовірно, незабаром ми будемо такими ж бідними тут, як і ви там. Я справді вірю, що ми підемо далі і не обмежуватимемо нашу розкіш лише поїданням дітей, бо нещодавно я випадково зазирнув у велике зібрання [парламенту] неподалік від Вестмінстерського палацу і побачив, що там смажать великого товстуна. Якщо я правильно зрозумів, четверо чи п'ятеро з компанії мали диявольський намір на хлопця. Ну, прощавайте. Певно, тепер Ви шкодуєте, що я закінчив не на вигідній ноті. |
|
Посилання[ред. | ред. код]
- Скромна пропозиція на платформі «LibreTexts»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ A Modest Proposal, by Dr. Jonathan Swift. Project Gutenberg. 27 July 2008. Процитовано 10 January 2012.
- ↑ Swift notes that «the number of Popish infants, is at least three to one in this kingdom, and therefore it will have one another collateral advantage, by lessening the number of Papists among us.»
- ↑ A Modest Proposal, by Dr. Jonathan Swift. Project Gutenberg. 27 July 2008. Процитовано 10 January 2012.