Стандарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Станда́рт — нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері[1].

Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

Загальний опис[ред.ред. код]

Стандарт — в широкому розумінні — зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. С. як нормативно-технічний документ встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації. С. розробляється як на матеріальні предмети (продукцію, еталони, зразки речовин), так і на норми, правила, вимоги в різних галузях. За сферою дії розрізняють стандарти міжнародні (стандарти прийняті міжнародною організацією, напр.., стандарт ІSО), державні (ДСТУ), галузеві (ГСТ) і підприємств (СТП). Розробка і перегляд державних стандартів здійснюють науково-дослідні інститути і інші спеціалізовані організації з урахуванням зауважень і пропозицій зацікавлених організацій. Затверджуються ДСТУ Держстандартом України.

Правове регулювання[ред.ред. код]

Виходячи з положень Закону «Про стандартизацію», стандарти є нормативними документами, що встановлюють правила, загальні принципи і характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів. Вони можуть містити вимоги до термінології, позначення, упаковки, маркування та / або етикетці, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

В ієрархії нормативних документів, що регулюють вимоги до якості продукції, способам і процесам її виробництва, стандарти займають менш високе місце, ніж технічні регламенти. Якщо технічні регламенти, будучи законами або актами Кабміну, є обов'язковими до застосування у всіх випадках, то дотримуватися стандартів необхідно хоч і в багатьох, але не у всіх випадках.[2]

Згідно з ч. 2 ст. 15 ГК застосування стандартів та їх обов'язкових положень є обов'язковим для:

  • Суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;
  • Учасників договору з розробки, виготовлення чи постачанні продукції, якщо в ньому є посилання на певні стандарти;
  • Виробника чи постачальника, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи вказав позначення цих стандартів у їх маркуванні.

Різновиди стандартів[ред.ред. код]

  • СТАНДАРТ МІЖДЕРЖАВНИЙ — стандарт, прийнятий країнами, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації (див. сертифікат), і застосовуваний ними безпосередньо. ДСТУ 1.0-93.
  • СТАНДАРТ МІЖНАРОДНИЙ — стандарт, прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації. ДСТУ 1.0-93.

Міжнародна Організація зі Стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO) — міжнародна організація, метою діяльності котрої є ратифікація стандартів, розроблених спільними різних країн. Станом на 2010 р. до ISO входить 161 країна зі своїми національними організаціями по стандартизації. Україну в ISO представляє Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

  • СТАНДАРТ НАЦІОНАЛЬНИЙ — стандарт, прийнятий національним органом зі стандартизації однієї держави. ДСТУ 1.0-93.
  • СТАНДАРТ ПІДПРИЄМСТВА — стандарт, що розробляється на продукцію (процеси, послуги), яку виробляють та застосовують (здійснюють, надають) лише на конкретному підприємстві. ДСТУ 1.0-93.
  • Галузевий стандарт — стандарт на продукцію, послугу, який розробляють у разі відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. ДСТУ 1.0-93.
  • Стандарт модифікований — посутнісно наближений, наприклад міждержавний стандарт модифікований до міжнародного.

Стандартний зразок[ред.ред. код]

Речовина або матеріал зі встановленими в результаті метрологічної атестації значеннями однієї або більше величин, що характеризують властивості або склад цієї речовини або матеріалу.

Розробка стандартів[ред.ред. код]

Розробку держстандартів України здійснюють технічні комітети стандар-тизації (ТК), міністерства (відомства), головні (базові) організації зі стандарти-зації або організації (підприємства), що мають у відповідній області необхідний науково-технічний потенціал. Стандарти розробляють відповідно до плану де-ржстандартизації України з урахуванням норм чинного законодавства України, вимог стандартів державної системи стандартизації України та документів між-народної та регіональної організації зі стандартизації.

При розробці стандартів використовують науково-технічні результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних, проектних робіт, результати патентних досліджень, міжнародні, регіональні стандарти, правила, норми і рекомендації з стандартизації, прогресивні національні стандарти інших країн та іншу інформацію про сучасних досягненнях вітчизняної та зарубіжної науки, техніки і технології.

Робота технічного комітету зі стандартизації починається зі збору заявок на розробку стандарту. Заявниками можуть бути державні органи та організації, громадські об'єднання, науково-технічні товариства, підприємства, фірми, під-приємці, які направляють заявки в технічний комітет.

На основі заявок Держстандарт України формує річний план державної стандартизації України.

Модифікація стандартів[ред.ред. код]

Модифікацію міждержавного стандарту по відношенню до міжнарод-ного здійснюють шляхом застосування одного або будь-якої комбінації із таких способів:

• доповнення основних нормативних положень застосовуваного міжнародного стандарту новими положеннями;

• виключення додаткових елементів (приміток, виносок, довідкових посилань та / або додатків, бібліографії);

• виключення рекомендованих додатків, а в стандарті на терміни та визначення окремих термінологічних статей;

• виключення посилань на інші міжнародні стандарти та / або інші документи, які не діють на міждержавному рівні в якості нормативних документів;

• зміни частині положень шляхом зміни показників, характеристик, окремих фраз і слів, що стосуються технічного змісту стандарту; • зміни структури стандарту (повністю або частково).

Модифікованим також вважається стандарт, що містить ідентичні або модифіковані основні нормативні положення двох або більше взаємопов'язаних міжнародних стандартів.


У ГОСТ 1.5-2001 особливу увагу приділено способам модифікації технічних відхилень при оформленні міждержавних стандартів, модифікованим по відношенню до міжнародних стандартів. При цьому допускається застосування всіх використовуваних в міжнародній практиці способів:

• включення додаткових додатків;

• включення додаткових структурних елементів і окремих абзаців (укладаючи їх для ідентифікації в рамки з тонких ліній і супроводжуючи примітками з обґрунтуванням причин їх включення);

• виділенням курсивом змінюваних або додаткових фраз, слів, показників, їх значень;

• виділення змінюваних положень вертикальною лінією (зліва від тексту);

• приведенням таблиці з зіставленням структури міждержавного стандарту зі структурою застосовуваного в ньому МС.

Видання та розповсюдження стандартів[ред.ред. код]

Національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги оприлюднюються, видаються та розповсюджуються центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

Видання та розповсюдження документів відповідних міжнародних і регіональних організацій, членом яких є Україна, здійснюються центральним орга-ном виконавчої влади з питань стандартизації, іншими органами та організаціями з питань стандартизації відповідно до положень про них.

Для надання інформації заінтересованим сторонам центральний орган ви-конавчої влади з питань стандартизації функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET) та веде каталог на-ціональних стандартів. Органи та організації, які розробляють та приймають стандарти, що можуть створювати бар'єри для торгівлі, надають копії проектів і прийнятих стандартів центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації, який надає цю інформацію заінтересованим сторонам через Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення.

Політика в галузі стандартизації в Україні[ред.ред. код]

З 1 січня 2016 європейські та міжнародні стандарти діятимуть на території України замість національних стандартів. Про це йдеться в наказі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1493 "Про прийняття європейських і міжнародних нормативних документів як національних стандартів України, змін до національних стандартів України та скасування національних стандартів України" від 30 грудня 2014 року. Відповідні зміни відбуваються за законом "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" та на виконання статей 26 і 124 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.[3]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]