ISO
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
|
| Члени | 161 країна |
| Заснована | 23 лютого 1947 |
| Офіційна/і мова/и | англійська та французька |
| Штаб-квартира |  Швейцарія, Женева |
| Веб-сайт | http://www.iso.org/ |
 |
|
Міжнародна Організація зі Стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO) — міжнародна організація, метою діяльності котрої є ратифікація розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн стандартів.
Організація ISO була заснована 23 лютого 1947 двадцятьма п'ятьма національними організаціями по стандартизації, як координуючий орган.
Доки ISO залишається неурядовою організацією, її можливості у розробці та ратифікації стандартів значно більші, ніж в інших подібних організацій. Це сприяло тому, що багато її стандартів стали державними у багатьох країнах, і дозволяє досить ефективно координувати дії багатьох національних організацій по стандартизації.
ISO тісно співпрацює з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC), котра відповідає за стандартизацію електроапаратури.
Зміст |
[ред.] Назва
Назва організації зазвичай пишеться, як "ISO". Великою і дуже частою помилкою є те, що це акронім, котрий розшифровується, як "International Standards Organization", чи щось подібне. ISO — не акронім; ця назва походить від грецького слова isos, що українською перекладається, як "рівний".
Найжорсткіші вимоги до якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації - ISO, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Міжнародна організація по стандартизації (англ. Internstional Organization for Standardization, ISO) - міжнародна організація, яка займається випуском стандартів.
[ред.] Склад ISO
На сьогоднішній день до ISO входить 161 країна зі своїми національними організаціями по стандартизації. Україну в ISO представляє Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики [1]. Загалом у складі ISO більше ніж 80 комітетів-членів. Крім комітетів-членів членство ISO можуть мати статус членів-кореспондентів, котрі являються організаціями по стандартизації держав на стадії розвитку. Категорія член-абонент введена для країн що розвиваються.
[ред.] Організаційна структура ISO
Організаційно в ISO входять керуючі і працюючі органи. Керуючі органи: Генеральна ассамблея (найвищий орган), Рада, Технічне керуюче бюро. Робочі органи - технічні комітети (ТК), підкомітети, технічні консультативні групи (ТКГ).
[ред.] Генеральна асамблея
Генеральна асамблея - це зібрання керуючих осіб і делегатів, назначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представити не більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати спостерегачі. Члени-корреспонденти і члени-абоненти беруть участь як спостерегачі.
[ред.] Рада
Рада керує роботою ISO у перервах між сесіями Генеральної асамблеї. Рада має право, не скликаючи Генеральну асамблею, направити в комітети-члени опитування для консультації або доручити комітетам-членам їх вирішення. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями і при необхідності Рада може приймати рішення шляхом переписки.
Раді ISO підпорядковується сім комітетів: ПЛАКО (технічне бюро), СТАКО (комітет по вивченню наукових принципів стандаризації); КАСКО (комітет по оцінюванню відповідності); ІНФКО (комітет з науково-технічної інформації); ДЕВКО (комітет по наданню допомоги країнам що розвиваються); КОПОЛКО (комітет по захисту інтересів споживачів); РЕМКО (комітет по стандартним зразкам).
