Статор (техніка)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Статор (англ. stator, від лат. sto — стою) — нерухома частина електричної машини, що взаємодіє з рухомою частиною — ротором, виконує функцію магнітопровода.
Статор може бути або постійним магнітом, або електромагнітом. У випадку, коли статор є електромагнітом, то обмотка, що утворює магнітне поле, називається обмоткою збудження, обмоткою підмагнічування або індуктором.
Статор складається з осердя та станини. Осердя виготовляється з ізольованих лаком листів електротехнічної сталі, що складені в пакети і закріплені в станині. В пази осердя прокладається статорна обмотка.
