Статор (техніка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
EaStatoren.png

Статор (англ. stator, від лат. sto — стою) — нерухома частина електричної машини, що взаємодіє з рухомою частиною — ротором, виконує функцію магнітопровода.

Статор може бути або постійним магнітом, або електромагнітом. У випадку, коли статор є електромагнітом, то обмотка, що утворює магнітне поле, називається обмоткою збудження, обмоткою підмагнічування або індуктором.

Статор складається з осердя та станини. Осердя виготовляється з ізольованих лаком листів електротехнічної сталі, що складені в пакети і закріплені в станині. В пази осердя прокладається статорна обмотка.

Інколи статор виконує додаткові технологічні функції. Наприклад, статор флотаційної машини – нерухомий багатолопатевий спрямовуючий апарат, призначений для рівномірного розподілу у флотаційній камері потоку пульпи, а також для додаткового диспергування повітряної фази.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]