Стейнг'єр (футбольний клуб)
 | |||
| Повна назва | Steinkjer Fotballklubb | ||
| Прізвисько | СФК | ||
| Засновано | 29 травня 1910 | ||
| Населений пункт | Стейнх'єр,  Норвегія
| ||
| Стадіон | «Гулльбергеунет», Стейнх'єр | ||
| Вміщує | 5000 | ||
| Президент | Ерік Саксгеуг
| ||
| Головний тренер | Одд Ейна Фоссум
| ||
| Ліга | 3-й дивізіон (група 5) | ||
| 2017 | 3-тє місце[1] | ||
| |||
«Стейнх'єр» (норв. Steinkjer Fotballklubb) — професіональний норвезький футбольний клуб з однойменного міста, заснований у 1910 році. Виступає в жовтих футболках та чорних шортах.
Історія[ред. | ред. код]
До 1921 року мав назву ФК «Стейнх'єр» й на перших порах функціонувала лише футбольна команда, в якій виступали суднобудівники місцевої верфі. Проте згодом у ньому з'явилися й інші спортивні секції, тому було змінено назву на «Стейнх'єр Ідреттс Фотбаллклубб». Проте й після зміни назви футбол продовжував знаходитися на провідних ролях у клубі. До 1959-их років СІФК дуже рідко брав участь у національних футбольних змаганнях. Мешканець Левангера Гуннар Дібвад був найвідомішим гравцем тієї команди, він же став першим гравцем з території північніше Тронгейма, який у 1951 році одягнув футболку національної збірної Норвегії.
Навесні 1961 року «Стейнх'єр» викрав окружний чемпіонат й боровся за національне чемпіонство з найсильнішими футбольними клубами Норвегії. У чемпіонському протистоянні у Першому дивізіоні сезону 1961/62 років «Стейнх'єр» виборов срібні медалі, набравши 41 очко, як і «Фредрікстад», але випередив свого конкурента завдяки кращим показникам «чесної гри». В тому сезоні переможцем норвезького чемпіонату з 46-ма набраними очками став «Бранн». Восени 1961 року СІФК також зіграв у півфіналі кубку Норвегії. Це досягнення стало найкращим в історії, до цього клуб виступав лише в 1/4 фіналу національного кубку. В той же час Едгар Стакс, Єнс Розенлунд, Олав Гакон Бленгслі та Арне Котте отримали виклик до складу національної збірної Норвегії.
Однак в 1963 році клуб посів останнє місце в Першому дивізіоні й відмовився від об'єднання з «Євік/Люн». У другій половині 1960-х та в 1970-х років неодноразово змагався в плей-оф Другого дивізіону за право підвищення в класі, допоки в 1978 році не зміг вибороти путівку до еліти норвезького футболу.
Востаннє «Стейнх'єр» у вищому дивізіоні норвезького футболу виступав у сезоні 1979 року, проте посів останнє місце й понизився в класі. Такі гравці як Даг Роар Аустмо, Гер Єнсгюс, Фін Рой Вадал, Тор Бревік та Йоар Вадал були провідними футболістами команди до 1980 року. 9 березня 1988 року спортивні секції клубу стали самостійними командами, в тому числі й футбольна секція, яка тепер повернула собі назву ФК «Стейнх'єр».
У сезонах 1961, 1970, 1976, 1977 та 1983 років доходив до півфіналу національного кубку.
З 1987 року виступає в третьому та четвертому за силою дивізіонах норвезького чемпіонату.
Досягнення[ред. | ред. код]
Елітесеріен
Срібний призер (1): 1961/62
- Кубок Норвегії
- 1/2 фіналу (5): 1961, 1970, 1976, 1977, 1983
Статистика виступів[ред. | ред. код]
Сезон Міс. Іг. В Н П ЗМ ПМ О Кубок Примітки 2006 Дивізіон 2 9 26 11 3 12 56 59 36 Другий раунд 2007 Дивізіон 2 11 26 9 3 14 49 75 30 Другий раунд 2008 Дивізіон 2 11 26 10 1 15 56 68 31 Другий раунд 2009 Дивізіон 2 12 26 8 5 13 47 70 29 Другий раунд 2010 Дивізіон 2 9 26 9 4 13 40 56 31 Другий раунд 2011 Дивізіон 2 14 26 3 2 21 43 106 11 Перший раунд Виліт до Дивізіону 3 2012 Дивізіон 3 5 26 12 6 8 56 44 42 Другий кваліфікаційний раунд 2013 Дивізіон 3 7 26 11 4 11 70 66 37 Перший раунд 2014 Дивізіон 3 4 26 14 5 7 72 40 47 Перший раунд 2015 Дивізіон 3 3 26 19 1 6 108 35 58 Другий кваліфікаційний раунд 2016 Дивізіон 3 3 26 17 2 7 99 46 53 Другий кваліфікаційний раунд 2017 Дивізіон 3 3 26 12 4 10 65 61 40 Перший раунд
Стадіон[ред. | ред. код]
Перший клубний стадіон знаходився поряд з цвинтарем. У 1922 року у клубу з'явився новий стадіон. 29 червня 1952 року здали в експлуатацію «Гулльбергеунет» (Guldbergaunet stadion). Першим суперником на новому стадіоні став австрійський «Вінер Шпорт-Клуб». Рекорд відвідуваності стадіону було встановлено у 1970 році у матчі 1/2 фіналу кубка Норвегії проти «Люна» (13 997 гладачів). У травні 2003 року на стадіоні було покладено штучний газон.
Відомі тренери[ред. | ред. код]
Протягом своєї історії «Стейнх'єр» тренували двоє британців, Білл Фоулкс та Тоні Данн. Напередодні початку сезону 2013 року Одда Ейнара Фоссума було замінено на Олава Растада, який у 2012 році працював у його тренерському штабі. А помічником Олава в його тренерському штабі став інший легендарний для «Стейнх'єра» футболіст, К'єл Фіск.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Tabell 2. divisjon, avdeling 1 2011. nifs.no (Norwegian) . A-pressen. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 29 березня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Magnus Breili: Fotballboken. 1967
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт клубу [Архівовано 24 квітня 2018 у Wayback Machine.] (норв.)
- Офіційна сторінка клубу в соціальній мережі Facebook
- Канал клубу [Архівовано 16 грудня 2020 у Wayback Machine.] на YouTube
- Профіль клубу [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на сайті soccerway.com
- Профіль клубу [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] на сайті transfermarkt.com
- Профіль клубу [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
- Профіль клубу [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті zerozero.pt
- Профіль клубу на сайті footballdatabase.eu
- Профіль клубу [Архівовано 4 липня 2019 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
- Профіль клубу [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті foot.dk
- Профіль клубу [Архівовано 28 червня 2017 у Wayback Machine.] на сайті weltfussballarchiv.com
- Профіль клубу [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті fotball.no
