ТЕЦ Кремиковці
| 42°44′45″ пн. ш. 23°31′33″ сх. д. / 42.74611100002777420° пн. ш. 23.52611100002777889° сх. д.Координати: 42°44′45″ пн. ш. 23°31′33″ сх. д. / 42.74611100002777420° пн. ш. 23.52611100002777889° сх. д. | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Болгарія Софія | |||
| Введення в експлуатацію | 1963, 1977, 1990 | |||
| Вид палива | природний газ, доменний газ, коксовий газ | |||
| Енергоблоки | 1х12 + 1х50 + 2х25 | |||
| Котельні агрегати | 5 парових | |||
| Турбіни | 2 парові + 2 парові Калузького турбінного заводу | |||
| Встановлена електрична потужність |
112 | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕЦ Кремиковці | ||||
 | ||||
ТЕЦ Кремиковці — болгарська теплоелектроцентраль, яка обслуговувала роботу Кремиковського металургійного комбінату (наразі в межах столиці країни Софії).
ТЕЦ Кремиковці почала роботу в 1963 році. Всього на її майданчику змонтували п'ять парових котлів тепловою потужністю по 214 МВт, від яких, зокрема, живились чотири парові турбіни загальною потужністю 112 МВт: одна з показником 12 МВт, одна потужністю 50 МВт та дві теплофікаційні потужністю по 25 МВт (останні були постачені Калузьким турбінним заводом у 1977 та 1990 роках).
Первісно основним паливом було кам'яне вугілля із Софійського басейну, крім того, спалювали доменний та коксовий газ і залишок від коксування. З 1984-го із екологічних міркувань вугілля замінили на блакитне паливо (надходить до Софії через Північне та Південне газопровідні напівкільця). Станом на 2000 рік в структурі споживання палива на природний газ припадало 36 %, майже таку ж частку — 35 % — мав доменний газ, тоді як коксовий газ та залишок від коксування забезпечували 18 % та 11 % відповідно.
Наприкінці 2000-х металургійний комбінат остаточно збанкрутував та припинив роботу.[1][2][3]
- ↑ Програма за прилагание директива 2001 (PDF).
- ↑ 3569248. TPE. Issuu (англ.). Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ Референции. www.paoktz.ru. Процитовано 19 лютого 2021.