Теорія мускульної напруги
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Теорія мускульної напруги, або артикуляторна теорія складу — це мовознавча теорія, згідно з якою склад — це частина такту, яка вимовляється з єдиною мускульною напругою[1].
Загальний опис[ред. | ред. код]
Вперше висунув теорію мускульної напруги російський мовознавець Лев Щерба, говорячи про те, що склад утворюється завдяки артикуляторному м'язовому напруженню, яке зростає у напрямі до вершини складу (тобто голосного), а потім спадає на його межі. Цю теорію пізніше підтримали підтримали Моріс Граммон та Фуше; її також поділяли деякі українські мовознавці, серед них: М. Наконечний, В. Лобода та ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Вид-во: Академія, 2006. - С.122
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |