Тріангуляція (геодезія)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 27 березня 2013.
Тріангуля́ція – один з головних методів створення мережі опорних геодезичних пунктів. Полягає в побудові рядів або мереж з прилеглих один до одного трикутників та визначенні розташування їх вершин у вибраній системі координат. Це основний метод створення державних планових геодезичних мереж. Кути вимірюють теодолітами, довжину базисної сторони – мірним дротом чи далекоміром. Тріангуляцію поділяють на чотири класи точності.
Розвиток сучасних GPS-технологій практично витіснив тріангуляцію як метод побудови знімальних геодезичних мереж[Джерело?].
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4
