Факторинг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Факто́ринг — (від англ. Factoring - посередник) фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:

  • миттєвого отримання більшої частини платежу;
  • гарантії повного погашення заборгованості;
  • зниження витрат по веденню рахунків.

Спочатку факторинг з'явився як операція торговельних посередників, а потім отримав форму кредитування.

Факторинг в Україні[ред.ред. код]

Відповідно до законодавства України факторинг відноситься до фінансових послуг, та здійснювати факторингові операції мають право виключно банки або фінансові установи.

Станом на квітень 2015 року в Україні працюють 183 факторингові компанії.

Сторони факторингу[ред.ред. код]

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Фактор — це банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, що передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб).

Клієнт — це сторона, що відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), за що отримує від Фактора грошові кошти.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Законодавство України[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]