Частота Найквіста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Частота Найквіста — частота дискретизації аналогового сигналу, що забезпечує його коректне перетворення в цифрову форму. У теоремі про вибірки Найквіста доводилося, що частота дискретизації повинна бути, принаймні, удвічі вище найвищої частоти оброблюваного сигналу, щоб можна було відновити вихідний сигнал — так, для дискретизації голосового сигналу, має смугу 4 кГц, необхідна частота 8 кГц, в іншому випадку неминучі спотворення при відтворенні цього сигналу в цифровому вигляді. Теорема Найквіста стала однією з фундаментальних основ теорії інформації. У Росії ця теорема відома як теорема Котельникова. У 1940-х роках дана теорема в рамках закритих робіт з теорії зв'язку була незалежно доведена Найквістом, М. А. Котельниковим і Клодом Шенноном (Перша теорема Шеннона)[1].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]