Черніков Іван Іванович
| Черніков Іван Іванович | |
|---|---|
| Народився | 23 жовтня 1861 |
| Відомий завдяки | Катеринославський губернський староста |
Черніков Іван Іванович (23 жовтня 1861 -?) — генерал-майор російської армії, за гетьмана Павла Скоропадського 1918 року - Катеринославський губерніальний староста.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Орловський Бахтіна кадетський корпус 1880 1-е Павлівське військове училище 1882 по 1-му розряду, випущений в 124-й піхотний Воронезький полк.
На військову службу вступив 20 серпня 1880 року. Молодший офіцер Чугуївського піхотного юнкерського училища 20.09.1889 — 10.08.1892. Офіцер-вихователь Воронезького кадетського корпусу 10.08.1892 — 09.07.1905. Ротний командир Воронезького Великого Князя Михайла Павловича кадетського корпусу з 09.07.1905. Одружений, мав двох дітей.
Українська Держава[ред. | ред. код]
Після Гетьманського перевороту 29 квітня 1918 Іван Черніков призначений гетьманом Скоропадським старостою Катеринославської губернії. Перебуваючи на державних постах Української Держави відкрито займав проросійську позицію. Масштабна робота прихильників білих у Катеринославі була б неможлива без підтримки генерал-майора І. І. Чернікова, який співчував білим. В його будинку збиралися члени Союзу російських людей в Україні. Про це він так писав в еміграції:
«За весь час перебування згаданої організації Добровольчої армії в Катеринославі я намагався матеріально підтримувати всіх членів організації. Навіть під час окупації Малоросії австро-німецькими військами…»[1]
Про ставлення Скоропадського до добровольчих формувань Черніков писав:
«гетьман взагалі прагнув завести свою, російську, армію, і всякого роду асигнування на поліцію та інше розумілися як замасковане відновлення власної, а не німецької, армії, в руках якої перебував глава Малоросії»[2]
Діяч Добровольчої армії Островський так описував роботу Чернікова на посаді губерніального старости:
"генерал-майора Черніков, який, будучи Катеринославським губернським старостою, залишався завжди по духу офіцером єдиної російської армії … "[3]
Після антигетьманського перевороту за згодою Чернікова частини Донської армії перейшли кордони Української держави і почали займати прикордонні території Бахмутського, Слов'яносербського та Маріупольського повітів.
Після боїв з частинами Армії УНР у Катеринославі Черніков разом зі своїм сином пристав до Катеринославського добровольчого загону, з яким 10 грудня 1918 року залишив місто. Разом із загоном Черніков брав участь в Катеринославському поході, під час якого частини 8-го корпусу з Катеринослава вирушили на з'єднання з Добровольчою армією до Криму.[4]
Подальша доля генерала невідома.
Спомини[ред. | ред. код]
- Черников И. И. Екатеринославский поход // Бахметевский архив русской и восточноевропейской истории и культуры (Колумбийский университет, Нью-Йорк, BAR). A.A. von Lampe collection. Box 23.
Джерела[ред. | ред. код]
- Черников Иван Иванович [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ РГВА. Ф. 40238. Оп. 1. Д. 48. Л. 53–54.
- ↑ Черников И. И. Екатеринославский поход // BAR. A.A. von Lampe collection. Box 23.
- ↑ РГВА. Ф. 39675. Оп. 1. Д. 1. Л. 30
- ↑ Письмо Б. Н. Папчинского Б. П. Войнарскому от 27.03.1940 // BAR. A.A. von Lampe collection. Box 24; 1918 год на Украине. М., 2001. С. 4.