Шизотимія
Шизотимія — це темпераментний, не пов'язаний із шизофренією стан, що нагадує поєднання циклотимії з біполярним розладом. Шизотиміки мають серйозні труднощі з суб'єктивним вираженням власних емоцій. Їм притаманний високий ступень інтроверсії, завдяки прагненню звільнитись від суспільних відносин у цілому; проте, деякі люди з такою характеристикою в змозі досягти нормального рівня суспільних відносин та просто запобігати вираженню емоцій у деяких ситуаціях. Як своєрідний темперамент шизотимічні риси особистості, як вважається, є більш або менш вродженими, а не результатом соціалізації.
Шизотимия була запропонована Ернстом Кречмером при обстеженні типів статури хворих на шизофренію. Термін «шизотимия» використовувався для пояснення шизофренічних і маніакально-депресивних форм психозу (наприклад, біполярного розладу), які пов'язані з їх власним унікальним темпераментом.[1]
Посилання[ред. | ред. код]
- Eysenck HJ (December 1950). Cyclothymia and schizothymia as a dimension of personality. I. Historical review. Journal of Personality. Т. 19, № 2. с. 123—52. doi:10.1111/j.1467-6494.1950.tb01092.x. PMID 14814596.
- Häfner H (1988). What is schizophrenia? Changing perspectives in epidemiology. European Archives of Psychiatry and Neurological Sciences. Т. 238, № 2. с. 63—72. PMID 3061822.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Green, Bradley (19 липня 2017). Schizothymia. Encyclopedia of Personality and Individual Differences. doi:10.1007/978-3-319-28099-8_945-1. Процитовано 23 грудня 2020.