Ще люблю, ще сподіваюся
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Ще люблю, ще сподіваюся | |
|---|---|
| рос. Ещё люблю, ещё надеюсь | |
 | |
| Жанр | мелодрама |
| Режисер | Микола Лирчиков |
| Сценарист | Микола Лирчиков |
| У головних ролях |
Євген Євстигнєєв Тамара Сьоміна В'ячеслав Невинний |
| Оператор |
Андрій Пашкевич Микола Жолудєв |
| Композитор | Марк Мінков |
| Художник | Віктор Сафронов |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. М. Горького |
| Тривалість | 76 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1984 |
| IMDb | ID 0266076 |
«Ще люблю, ще сподіваюся» (рос. «Ещё люблю, ещё надеюсь») — радянська мелодрама 1984 року.
Сюжет[ред. | ред. код]
Василь Васильович все своє життя без відповіді любить Агнессу. Любить, не дивлячись на те, що вона вийшла заміж за іншого. Над ним жартують діти Агнесси, її онуки називають його «наречений бабусі». Навіть чоловік Агнесси по-своєму опікується над ним.
Агнесса вже мати й бабуся, і Василь Васильович вже також постарів, але все так само любить її. І щороку 6 січня він поспішає з роботи, щоб привітати її з днем народження…
У ролях[ред. | ред. код]
- Євген Євстигнєєв — Василь Васильович
- Тамара Сьоміна — Агнесса Федорівна Захарова
- В'ячеслав Невинний — Борис Захаров, чоловік Агнесси
- Марина Левтова — Люся
- Костянтин Лавроненко — Женя
- Валентина Тализіна — Тоня, касир в книжковому магазині
- Борис Новиков — Павло Петрович, продавець в книжковому магазині
- Людмила Гладунко — Зіна, дочка Захарових
- Євген Тетервов — Петро, син Захарових
- Марина Зудіна — дружина Петра
- Олександр Марін — Володя, однокурсник Жені і Люсі
- Любов Корнєва — медсестра
- В'ячеслав Гостинський — покупець з рулеткою
- Лілія Евтігнеева — продавщиця Лідія
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автор сценарію — Микола Лирчиков
- Режисер — Микола Лирчиков
- Оператор — Андрій Пашкевич, Микола Жолудєв
- Композитор — Марк Мінков
- Художник — Віктор Сафронов
Посилання[ред. | ред. код]
- Ще люблю, ще сподіваюся на сайті IMDb (англ.)
|
