Atwood Southern Cross

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія
Назва:
  • Atwood Southern Cross
  • Southern Cross
Власник:
  • Atwood Oceanics
  • Santa Fe International Corporation
Будівник: верф Brisbane Shipyard, Австралія
Завершений: 4 листопада 1976
Ідентифікатор: IMO 7393195 / MMSI 503308000
Статус: демобілізоване
Основні характеристики
Тип: напівзанурене бурове судно
Тоннаж: 11,952 GT1
Довжина: 79
Ширина: 48
Місткість: буріння на глибинах до 600 метрів (після модернізації), довжина свердловини до 6 км

Atwood Southern Cross – наразі демобілізоване напівзанурене бурове судно, яке провадило діяльність з середини 1970-х до кінця 2000-х років.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Судно, яке первісно носило назву Southern Cross, спорудили на замовлення компанії Santa Fe International Corporation на австралійській верфі Brisbane Shipyard у Kangaroo Point, належній Evans Deakin & Company. Його будівництво припало на кризовий період в історії цього суднобудівного підприємства, так що уряд прийняв на себе зобов’язання субсидувати 45% вартості замовлення (із наданням гарантій Santa Fe щодо відсутності спроб повернути субсидію, якщо по завершенні будівництва бурова установка не буде експортована, а впродовж розумного періоду часу провадитиме буріння в австралійських водах). Втім, у підсумку Southern Cross стало останнім судном, спорудженим в Kangaroo Point.

Після виходу з доку бурова мачта була тимчасово розібрана для проходження судна по річці Брисбен під лініями електропередач у Булімбі. Далі впродовж цілого року платформа перебувала у затоці Моретон-Бей біля острова Моретон, де відбувалось її насичення обладнанням.

В 1995-му після викупу Atwood Oceanics судно було перейменоване на Atwood Southern Cross.

Після проведеної у 1997-му модернізації воно могло бурити при глибині моря до 600 метрів. Максимальна довжина свердловини становила 6 км, а проведення робіт забезпечувала бурова установка National Oilwell Varco ADS 30Q потужністю 2 тисячі кінських сил.[1][2][3][4]

Служба судна

[ред. | ред. код]

Відомо, що первісно судно провадило роботу на північно-західному шельфі Австралії, а потім також взяло участь у бурінні біля східного узбережжя континенту.[5]

У вересні 1998-го Atwood Southern Cross потрапило у простій, в якому перебувало до переводу на Середземне море в червні 2000-го. Тут судно взяло участь у програмі компанії British Gas на ліцензійній території West Delta Deep Marine у єгипетському секторі (втім, внесок Atwood Southern Cross обмежився лише 1 свердловиною із 36, споруджених буровими установками Atwood Oceanics).[6]

Більш значним стало завдання для компанії British Petroleum, яка вела розвідку у блоці North Alexandria. При цьому у 2001-му внаслідок спорудження свердловин Fayoum (L-1x) та Libra-1, закладених в районах з глибиною моря 400 метрів та 600 метрів відповідно, виявили доволі значні газові родовища Фаюм та Лібра.[7][8]

Того ж 2001-го на вході у турецьку затоку Іскендерун судно пробурило одразу три свердловини в районах з глибинами моря 153, 231 та 81 метр – Mercan-1, Ceylan-1 та Kılıç-1, котрі досягли глибини у 2021, 2800 та 2414 метрів (можливо відзначити, що наразі неодноразові спроби виявити родовища вуглеводнів у басейні Іскендерун не дали суттєвих результатів).

По завершенні турецької кампанії[9] у грудні 2001 – січні 2002 років судно спорудило в ізраїльських водах за 15 кілометрів на захід від Ашкелону свердловину Nordan-1, закладену в районі з глибиною моря 59 метрів. Вона була пробурена до глибини 1900 метрів, проте не змогла виявити якогось родовища вуглеводнів.[10][11]

Станом на весну 2002-го Atwood Southern Cross знову працювало у єгипетському секторі Середземного моря[12], а в кінці літа узялось за спорудження розвідувальної свердловини Qishon Yam-1 в ізраїльському секторі за кілька кілометрів на північний захід від Хайфи. Остання, замовлена компанією Oil Fields Ltd,[13] не змогла виявити поклади газу, хоча й надала цікаву геологічну інформацію щодо рифтогенезу Африкансько-Аравійської платформи.

За цим Atwood Southern Cross перемістилось до узбережжя південної Італії, де починаючи з кінця листопада 2002-го проходило інспекцію, обумовлену вимогами контракту з компанією AGIP на буріння поблизу Сицилії та Калабрії[14] двох свердловин – Panda-1w та Saraceno-1 (перша з них, розташована неподалік Агрідженто в районі з глибиною моря 450 метрів, мала за мету підтвердити запаси нещодавно відкритого газового родовища Панда).[15][16] Їх спорудження завершилось у травні 2003-го, після чого судно узялось за контракт з іншою італійською компанією Edison Gas, яка замовила не буріння, а ліквідацію трьох свердловин.[17]

Через відсутність подальших замовлень у Середземномор’ї наприкінці 2003-го вирушила на схід, де спершу спорудила в Індії одну свердловину для компанії Cairn Energy.[18]

В березні 2004-го почалось виконання укладеного з компанією Murphy Oil контракту, який передбачав спорудження від двох до шести свердловин у водах Малайзії, східного узбережжя півострова Малакка. У травні внаслідок буріння свердловини Kenarong-1 (закладена в районі з глибиною моря 69 метрів та досягла глибини 3186 метрів) виявили газове родовище Кенаронг, а у вересні оголосили про відкриття газового родовища Пертанг, яке виявили свердовиною Pertang-1, котра мала схожі параметри з Kenarong-1.[19][20][21][22]

Слідом за цим судно вирушило до М’янми для робіт на замовлення корпорації Daewoo, які тривали щонайменше до кінця весни 2005-го.

У третьому кварталі 2005-го Atwood Southern Cross повернулось до Середземномор’я,[23][24] де з кінця вересня по першу половину листопада бурило свердловину Gad-1 для ізраїльської Isramco. Закладена за 19 км на північний захід від Ашкелону в районі з глибиною моря 100 метрів, свердловина досягнула глибини у 2550 метрів, проте цільовий інтервал виявився заповненим водою.[25]

Наступна робота виконувалась за контрактом на спорудження двох свердловин для компанії AGIP, тому станом на грудень 2005-го Atwood Southern Cross знову проходило інспекцію та сертифікацію, необхідну для робіт у італійських водах.[26][27]

Первісно очікували, що контракт з AGIP вдасться завершити до кінця весни 2006-го, після чого судно вирушить до Чорного моря для робіт у болгарському секторі на замовлення Melrose Resources.[28] Втім, у підсумку італійське завдання затягнулось на другу половину року,[29] що дещо змінило плани робіт (але не регіон їх виконання). Тепер Atwood Southern Cross після прибуття до Чорного моря спершу спорудило три свердловини для турецької Toreador Resources – Akçakoca-3 та Akçakoca-4 (пробурені в районі з глибиною моря 94 метра, при цьому вони досягли глибини у 2200 та 1954 метра відповідно), а також Gülüç-1 (глибина моря 92 метра, глибина свердловини 1706 метрів). Перші дві дозволили відкрити родовище Акчакоча.[30]

У середині березня 2007-го Atwood Southern Cross нарешті розпочало буріння у болгарському секторі,[31] де в підсумку спорудило три свердловини – Izgrev-1 (досягла глибини у 1800 метрів), Ropotamo-1 та Obzor-1, закладені в районах з глибинами моря 300, 650 та 160 метрів відповідно.[32][33] Жодна з них не призвела до виявлення родовищ.

Влітку 2007-го судно перейшло до турецького узбережжя, де спорудило три свердловини. Дві з них – Kuzey Cide-1 (глибина моря 574 метра, глибина свердловини 3100 метрів) та İnebolu-1 (глибина моря 106 метрів, глибина свердловини 2200 метрів) – пробурили в районі між Зонгулдаком та Сінопом, причому обидві вони виявились сухими. Свердловину Bati Eskikale-1 заклали на початку жовтня[34] в районі з глибиною моря 107 метрів, за кілька кілометрів від відкритого раніше родовища Акчакоча. Вона досягла глибини у 2197 метрів та виявила газонасичені породи, проте визнання відкриття комерційним залежало від загальних запасів, які будуть виявлені на структурах цього району.[35]

Існували плани залучення Atwood Southern Cross до розвідувального буріння в українському секторі Чорного моря на ліцензійній ділянці, яку отримала компанія Vanco Prykerchenska (це могло стати першим в Україні випадком буріння на глибинах, котрі перевищують можливості самопідіймальних установок). Atwood Oceanics повідомляла, що роботи повинні бути проведені до січня 2008-го,[36] проте у підсумку обтяжений корупційними звинуваченнями проект Vanco Prykerchenska так і не дійшов до стадії реалізації.

Тим часом Atwood Southern Cross до середини січня 2008-го змогло виконати ще одне замовлення Melrose Resources на буріння у болгарському секторі свердловини Galata E3 (також відома як Kaliakra-1), що відкрила газове родовище Каліакра.[37]

Надалі судно полишило Чорне море та спорудило в Егейському морі поблизу узбережжя Галліполі́йського півострова свердловину Anafartalar-1, закладену в районі з глибиною моря 86 метрів. Вона досягла глибини у 3498 метрів, проте не змогла відкрити якесь родовище вуглеводнів.

Того ж 2008-го Atwood Southern Cross у черговий раз працювало біля узбережжя Італії. Завершена на початку осені у Сицилійській протоці (за два десятки кілометрів від Агрідженто) свердловина Argo-2 змогла збільшити запаси відкритого за два роки до того родовища Арго,[38]

Нарешті, останнім завданням 2008 року стало буріння в Атлантичному океані у водах Мавританії на замовленні малазійської компанії Petronas.[39]

У грудні 2008-го судно потрапило у простій, в якому перебувало до червня 2010-го,[40] коли його активували для робіт в Тунісі. Тут компанія ADX Energy замовила спорудження в районі Керкуану розвідувальної свердловини Lambouka-1.[41] На початку вересня вона досягла проектної глибини 2786 метрів та виявила у цільовому резервуарі газопрояви, проте через певні ускладнення тут так і не вдалось узяти зразки.[42]

Після цього Atwood Southern Cross кілька років[43] простоювало поблизу Мальти. У 2014-му його продали на злам і в 2015-му судно утилізували на турецькому майданчику Şök Denizcilik у Аліазі.[44]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ParlInfo - QUESTIONS : AUSTRALIAN SHIPBUILDING INDUSTRY! EVANS DEAKIN SHIPYARD. parlinfo.aph.gov.au. Процитовано 6 січня 2022.
  2. ↑ Atwood Southern Cross rig - Semisub - Atwood Oceanics. www.infield.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  3. ↑ BalticShipping.com. BalticShipping.com. www.balticshipping.com (англ.). Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 6 січня 2022.
  4. ↑ ATWOOD OCEANICS, INC. 2002 ANNUAL REPORT (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  5. ↑ Janelle Hobbins (13 листопада 2017). Southern Cross Oil Rig - launched from Evans Deakins Shipyards on 4th November 1976. Facebook (укр.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  6. ↑ Drilling management results in successful project (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2020. Процитовано 6 січня 2022.
  7. ↑ StackPath. www.ogj.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  8. ↑ Africa | Hart Energy. www.hartenergy.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  9. ↑ SEC. Atwood Oceanics Inc 2001 Current Report 8-K. SEC.report (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  10. ↑ Rights Change Hands in the Shikma Yam Gas Exploration. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  11. ↑ Wells-from-Prime_web (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2021. Процитовано 6 січня 2022.
  12. ↑ SEC. Atwood Oceanics Inc 2002 Current Report 8-K. SEC.report (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  13. ↑ Israelis gunning for gas | Upstream Online. Upstream Online | Latest oil and gas news (англ.). 18 липня 2002. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  14. ↑ Atwood Keeps Southern Cross Busy. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  15. ↑ e6vk. www.sec.gov. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  16. ↑ L I S Drilling Deep Water. sites.google.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  17. ↑ Edgar Filing: ATWOOD OCEANICS INC - Form 8-K. markets.finance.townhall.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  18. ↑ Operators announce 2004 budgets, drilling plans | Oil & Gas Journal. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 6 січня 2022.
  19. ↑ SEC. Atwood Oceanics Inc 2004 Current Report 8-K. SEC.report (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  20. ↑ SEC. Atwood Oceanics Inc 2004 Quarterly Report 10-Q. SEC.report (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  21. ↑ Murphy Makes Discovery Offshore Peninsular Malaysia. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  22. ↑ Murphy Oil Announces Natural Gas Discovery Offshore Peninsular Malaysia. ir.murphyoilcorp.com (амер.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  23. ↑ Bloomberg - Are you a robot?. www.bloomberg.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  24. ↑ ATWOOD OCEANICS, INC. 2006 ANNUAL REPORT (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  25. ↑ INANCIAL STATEMENTS AS AT DECEMBER 31, 2006 AND 2005 AND FOR EACH OF THE YEARS IN THE THREE-YEAR PERIOD ENDED DECEMBER 31, 2006. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 6 січня 2022.
  26. ↑ Atwood Rigs Continue to Add to Backlog of Work. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  27. ↑ Atwood Oceanic 2005 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  28. ↑ Atwood Southern Cross to Drill Offshore Bulgaria. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  29. ↑ Atwood Wins Contract for Turkish Projects. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  30. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  31. ↑ Investegate |Melrose Resources Announcements | Melrose Resources: Preliminary Results. www.investegate.co.uk. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  32. ↑ Melrose Resources | Drilling Update | InvestEgate. www.investegate.co.uk. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  33. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  34. ↑ Bati Eskikale-1 Spudded Offshore Turkey. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  35. ↑ Investegate |Stratic Energy Corp Announcements | Stratic Energy Corp: Bati Eskikale-1 well results. www.investegate.co.uk. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  36. ↑ Atwood rig awarded 1st deepwater drilling contract offshore Ukraine (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2020. Процитовано 6 січня 2022.
  37. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  38. ↑ Eni Strikes Gas at Argo-2 Offshore Sicily. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  39. ↑ Atwood Oceanic 2008 report (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  40. ↑ Atwood Oceanics 2010 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  41. ↑ Hsieh, Linda (18 червня 2010). Atwood Southern Cross to drill well offshore Tunisia. Drilling Contractor (амер.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  42. ↑ Gulfsands Petroleum 2010 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 жовтня 2017. Процитовано 6 січня 2022.
  43. ↑ InfieldRigs - The online rigs data portal for the offshore oil and gas drilling market. www.infield.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  44. ↑ hgumus (29 січня 2015). Dismantling of Atwood Southern Cross has been completed. SÖK DENİZCİLİK (амер.). Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 6 січня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Atwood_Southern_Cross&oldid=40881579