Коукал яванський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Centropus nigrorufus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коукал яванський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Коукал (Centropus)
Вид: Коукал яванський
Centropus nigrorufus
(Cuvier, 1817)
Посилання
Вікісховище: Centropus nigrorufus
Віківиди: Centropus nigrorufus
EOL: 1047958
ITIS: 554760
МСОП: 22684236
NCBI: 3054279

Коука́л яванський[2] (Centropus nigrorufus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік Індонезії[4].

Яванський коукал

Довжина птаха становить 46 см, враховуючи довгий хвіст, довжина якого у самців становить 20 см, у самиць 25 см. Забарвлення переважно чорне, блискуче, з пурпуровим відблиском, за винятком рудих крил. Покривні пера крил і махові пера мають чорні кінчики. Райдужки червоні, дзьоб і лапи чорні.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Яванські коукали є ендеміками острова Ява. Вони живуть в мангрових лісах і прибережних солоних і прісноводних болотах, в заростях Acrostichium, Saccharum, Imperata і Nypa, на узліссях заболочених лісів та на заплавних луках. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також земноводними і дрібними плазунами. В кладці від 1 до 3 яєць.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція яванських коукалів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Centropus nigrorufus. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 20 червня 2022.
  4. Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.