Kontakte

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Kontakte — твір Карлгайнца Штокгаузена, написаний між 1958 та 1960 рр., який включає квадрофонічний запис електронної музики та партії фортепіано й ударних. Електронна доріжка із Kontakte може відтворюватись як самостійний твір, і позначена номером 12 у каталозі творів композитора, в той час як версія Kontakte для електронної доріжки та фортепіано й ударних має номер 12\frac{1}{2} серед творів Штокгаузена. Існує також твір під назвою Originale (1961), який включає електронну та інструментальну партію Kontakte, а також музичний театр (твір позначено номером 12\frac{2}{3})[1].

Прем'єра твору відбулась 11 червня 1960 року в малому концертному залі Західнонімецького радіо в Кельні[2].

Загальна тривалість твору: 35 хвилин 30 секунд[1].

Тлумачення назви твору[ред.ред. код]

Як і в інших своїх творах, в Kontakte Штокгаузен оперує «контактами» (а не контрастами) між різними якостями музичного матеріалу. Ці «контакти» відбуваються шляхом плавних переходів між звуковими сферами. Сам композитор так висловлюється про Kontakte:

« «Ряд форм зв'язків [forms of contact] об'єднують сфери електронної та інструментальної музики. <...> Категорії електронних звуків утворюють зв'язки й переходи між різними інструментальними тембрами, то змішуючись із ними, то віддаляючись від них у досі невідомі сфери звуку»[3].  »

Щодо самої назви твору, композитор зазначає:

« «[Ця] назва означає як контакти між електронними й інструментальними групами звуків, так і контакти між самостійними, дуже характерними моментами[4], а також між формами руху звуку у просторі (у 4-канальній версії електронної доріжки)»[5].  »

Характеристика електронної доріжки Kontakte[ред.ред. код]

Штокгаузен реалізував електронну доріжку твору між вереснем 1959 і травнем 1960 у студії електронної музики при Західнонімецькому радіо. В цій композиції Штокгаузен втілив на практиці свою концепцію єдності музичного часу, про яку він згадує, зокрема, в статті «Die Einheit der musikalischen Zeit» (в англійському перекладі статті вжито заголовок «The Concept of Unity in Electronic Music» (див. розділ «Джерела»).

Основною ідеєю Kontakte є підпорядкування усіх параметрів музичної композиції сфері часу. Штокгаузен відштовхується від того факту, що не лише ритм, а й висота звуку залежать від часової характеристики — розподілу пульсацій в часі (чим густіше розміщені пульсації, тим вищою є частота коливань, і тим вищим сприймається звук). Композитор пропонує єдину часову шкалу, яка об'єднує в собі тембр, висоту звуку, ритм і форму музичної композиції.

Між 17-ю та 18-ю хвилинами електронної доріжки Kontakte Штокгаузен демонструє яскравий приклад об'єднання і плавних переходів між собою звуковисотної, тембрової і ритмової частин цієї шкали. Тон, утворений генератором імпульсів, плавно «спускається» із 166 Гц на 7½ октав донизу аж поки частота його коливань зменшується настільки, що він перестає сприйматись як, власне, тон, і плавно переходить у сферу ритму — слух починає розрізняти окремі імпульси, з яких складається цей музичний звук. В своїй найнижчій часово-висотній точці відстань між імпульсами досягає 140 см плівки (де 38.1 см = 1 секунді часу)[6], тобто ~ 3.67 секунд.

Увесь звук генератора імпульсів пропущено через вузькочастотний фільтр, який у початковій висотній точці надає імпульсам тембру, а в кінцевій — переходить із тембрової сфери у сферу висоту звуку, в той час як сам генератор імпульсів уже «спустився» у сферу ритму.

Штокгаузен зазначає, що «більшість [музичних] подій в Kontakte, як, зокрема, в наведеному прикладі, були скомпоновані шляхом різноманітних часових перетворень структур на основі імпульсів»[7]. І далі: «Часовий процес, завдяки якому звук може перетворюватись у ритм, безсумнівно може мати музичний вияв»[8].

Характеристика інструментальної сфери Kontakte[ред.ред. код]

Штокгаузен ділить інструментальні звуки, використані в Kontakte, на 6 категорій[9]:

  1. металічний звук
    • кроталі
  2. металічний шум
  3. звук мембрани
  4. шум мембрани
  5. дерев'яний звук із означеною висотою
  6. дерев'яний звук без означеної висоти
    • дерев'яний африканський бубен[10], гуїро

Фортепіано виконує роль посередництва між звуками ударних інструментів та електронною доріжкою.

Форма твору[ред.ред. код]

Штокгаузен стверджує, що «цей твір написано у „момент-формі“. Кожен „момент“, як процес, так і стан, є незалежним і само-регульованим, здатним до самостійного існування»[11]. Ескізи та попередні схеми композитора свідчать про те, що спершу Штокгаузен планував, що твір складатиметься із 18 «моментів»/структур (тут в значенні частини твору), кожна з яких складалася б із 6 під-частин[12], але в кінцевій реалізації твору композитор створив лише 14 структур, які походять із початкового плану, та ще 2 додаткові вступні структури, які відсунули нумерацію основних структур на 2 позиції вверх.

Окрім того, Штокгаузен оперує в цьому творі серіями перетворень матеріалу, які мають по 6 значень. Детальний аналіз серійної організації параметрів у Kontakte можна знайти у Heikinheimo 1972 (див. розділ «Джерела»).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Stockhausen. August 22nd 1928 – December 5th 2007 (хронологічний перелік творів композитора)». Офіційна веб-сторінка, присвячена Штокгаузену. 
  2. Skowron 1982, с. 22
  3. Цит. за Wörner 1977, с. 46
  4. див. розділ «Форма твору»
  5. Цит. за Skowron 1982, с. 22
  6. Stockhausen 1962, сторінка 46
  7. Stockhausen 1962, сторінка 47
  8. там само
  9. Skowron 1882, с. 21
  10. У Skowron 1987 назва цього інструмента подана як bęben drewniany (afrykański)
  11. Цит. за Wörner 1977, с. 46
  12. Skowron 1982, с. 23

Джерела[ред.ред. код]

Додаткова література[ред.ред. код]

  • S. Heikinheimo The Electronic Music of Karlheinz Stockhausen. — Helsinki: 1972.