Іларіон Еліясевич

Іларіон Еліясевич
Народився	15 липня 1848(1848-07-15) Сновичі, Королівство Галичини та Володимирії
Помер	27 січня 1910(1910-01-27) (61 рік) Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Австро-Угорщина
Діяльність	пожежник
Знання мов	українська, польська і німецька
Військове звання	сержант

Іларіон Еліясевич (пол. Hilary Eliasiewicz; 1848—1910) — український пожежник, заступник начальника пожежної охорони Львова до 1910 року.

Закінчив два класи гімназії та офіцерську школу при 80-му полку піхоти, був інструктором з гімнастики для офіцерів. Дослужився до звання сержанта. Володів польською, українською та німецькою мовами.

Обіймав посаду заступника начальника пожежної охорони Львова (начальником був Павел Праун). У жовтні 1909 року на фабриці Івана Левинського на Янівській рогатці стався вибух цистерни з нафтою. Вогонь охопив покрівлю будинку і перекинувся на інші приміщення. Пожежники загасили пожежу тільки опівночі, а Г. Еліясевич знаходився на передових позиціях, потрапляючи під струмені холодної води. Через це він захворів — тяжка простуда дала ускладнення, що призвели до смерти 27 січня 1910 року.

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові (поле № 15). На могила стоїть пам'ятник авторства Григорія Кузневича — бородатий чоловік у службовому мундирі з рядом нагород, перед яким в глибокій журбі схилився юнак із букетом квітів. Погляд пам'ятника спрямований навпроти — на іншому боці алеї поховані дружина та син пожежника. Пам'ятник вважають одним із перших взірців сецесії в українській пластиці.

Джерела

• Мартин О.М., Пахолко С.В. Пам’ятник вогнеборцю Гілярію Еліясевичу на Личаківському кладовищі // Нумізматика і фалеристика. – 2014. – № 2. – С.23-24 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 травня 2020. Процитовано 18 травня 2022.