Ажнов Віталій Сергійович
| Ажнов Віталій Сергійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
27 квітня 1993 (31 рік) Калуш, Івано-Франківська область | |||
|
| ||||
Віталій Сергійович Ажнов (нар. 1993) — український актор театру і кіно.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 27 квітня 1993 року в м. Калуш Івано-Франківської області[1].
У 2015 році закінчив Київський національний університет театру кіно та телебачення ім. І. К. Карпенко-Карого (майстерня Дмитра Богомазова). З 2015 року викладає сценічну мову в Київському національному університеті культури і мистецтв.
З 2015 року — актор Київського театру «Золоті ворота»[2].
З 2018 року у театрі ім. І. Франка[3].
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
 | Цей розділ статті ще не написано. |
- 2018 — «Схід — Захід» за дитячою драматургією; реж. Влада Бєлозоренко — Кіт[4]
- 2021 — «Вишневий сад» за п'єсою Антона Чехова; реж. Слава Жила — Лопахін Єрмолай Олексійович, купець[5][6][7][8][9][10][11][12][13][14]
- (введення) 2007 — «Кайдашева сім'я» за повістю Івана Нечуя-Левицького; реж. Петро Ільченко — Лаврін
- 2018 — «Буна» Віри Маковій; реж. Давид Петросян — Петро[15]
- 2018 — «Коріолан» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — 2-ий городянин, 1-ий Еділ, Посланець
- 2019 — «Лимерівна» за однойменною п'єсою Панаса Мирного; реж. Іван Уривський — Карпо
- 2019 — «Тев'є-Тевель» за п'єсою Григорія Горіна; реж. Дмитро Чирипюк — Мотл
- 2019 — «Снігова королева» за казкою Ганса Крістіана Андерсена; реж. Давид Петросян — Ворон та Білий Ведмідь[16]
- 2020 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка; реж. Дмитро Богомазов — Олекса Бабич, Парубок [17]
- 2020 — «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмона Ростана; реж. Юрій Одинокий — Привид театру
- 2021 — «Співай, Лоло, співай» Олександра Чепалова за мотивами роману «Вчитель Гнус, або Кінець одного тирана» Генріха Манна і художнього фільму «Блакитний ангел»; реж. Дмитро Богомазов — Ломан, гімназист
- 2021 — «Безталанна» за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Іван Уривський — Дем'ян[18][19]
- 2022 — «Калігула» за п'єсою Альбера Камю; реж. Іван Уривський — Калігула
- 2022 — «Кар'єра Артуро Уї, яку можна було спинити» за п'єсою Бертольта Брехта; реж. Дмитро Богомазов — Артуро Уї, ватажок гангстерів[14]
- (введення) 2023 — «Візит» за п'єсою «Гостина старої дами» Фрідріха Дюрренматта; реж. Давид Петросян — Сліпий
- 2024 — «Тартюф» за пʼєсою Мольєра; реж. Дмитро Богомазов — Валер, юнак закоханий у Мар'яну
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2015 — Незламна
- 2019 — Пригоди S Миколая — Іржавий
- 2019 — Гуцулка Ксеня — Юро
- 2020 — І будуть люди — Максим (Володька) Твердохліб
- «Янголи»
- 2021 — Кава з Кардамоном — Маркіян[20]
- 2023 — «Малевич»; реж. Дар'я Онищенко — Казимир Малевич[21][22][14]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Диплом за кращу чоловічу роль на Міжнародному фестивалі театральних шкіл у Пекіні «GATS» (2013)[23],
- Гран-прі Всеукраїнського конкурсу читців «Лесині джерела» (2013),
- преміант Київського міського голови (2014).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ажнов Віталій | Особа | Theatre.love — сервіс рекомендацій, заснований на думці реальних людей. theatre.love. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Віталій Ажнов: «Я ніколи не вірив у те, що можу стати кіноактором, тим паче в нашій країні». YABL (укр.). Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Ажнов Віталій. Театр ім. І.Франка. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Олена ЗАШКО, Олександр ДМИТРУК (14 березня 2018). У Києві показали виставу за п’єсами підлітків з Донбасу і заходу України (укр.). «Новое время». Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 2018-8-13.
- ↑ Любов Базів (12 жовтня 2019). Слава Жила, директор-художній керівник театру «Актор»: «Завжди цікавлюся — чи готова публіка до матюків і фальшивої марихуани на сцені» (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 14 жовтня 2019.
- ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (30 січня 2021). Театральний продюсер Слава Жила: Всі українські олігархи могли б отримати ролі в «Гамлеті» (укр.). «Главком». Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 2021-2-03.
- ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (13 травня 2021). Нуар?.. Хоррор?.. «Вишневий сад»! У театрі «Актор» презентували екстравагантну прем’єру за Чеховим (укр.). «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 2021-6-03.
- ↑ Любов Базів (2 червня 2021). Вишневий сад у вогні. Театральна прем’єра (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 2021-6-03.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (12 травня 2021). Слава Жила про «Вишневий сад» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2022-2-09.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (14 травня 2021). Віталій Ажнов про «Вишневий сад» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2022-2-09.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (23 травня 2021). Ольга Семьошкіна про «Вишневий сад» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2022-2-09.
- ↑ Віка ФЕДОРІНА (22 липня 2021). «Чехов, «Вишневий сад» і Лопахін — десь про мене» (укр.). «Kyiv Daily». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 2021-7-22.
- ↑ Іван БАБЕНКО (13 жовтня 2021). …Перед потопом. У столичному театрі «Актор» з’явилася версія чеховського «Вишневого саду» (режисер-постановник Слава Жила) (укр.). «День». Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ а б в Христина СРІБНЯК (5 лютого 2023). Виконавець ролі Малевича Віталій Ажнов розповів про майбутній художній фільм (укр.). «Польське Радіо». Процитовано 6 лютого 2023.
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (8 грудня 2018). «Буна» змінила «Дах». «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (5 квітня 2020). «Снігова королева» тарабарською (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- ↑ Своє 100-річчя Театр Франка відзначить вісьмома прем’єрами та міжнародним фестивалем
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (25 листопада 2021). Українська класика та наші сучасники-франківці. 2 і 3 грудня у столичному Національному театрі ім. І. Франка відбудуться допрем’єрні покази «Безталанної» (укр.). «День». Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Ірина ГОЛІЗДРА (27 листопада 2021). Театральний режисер Іван Уривський: Нам потрібен хейт, щоб «спускатися на землю» (укр.). «Українська правда». Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Ірина ГОЛІЗДРА (28 січня 2022). Віталій Ажнов: «Кіно — це фінансова спокуса для актора» (укр.). «Yabl.ua». Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 2022-1-29.
- ↑ Любов Базів (8 грудня 2022). Віталій Ажнов, актор театру і кіно: Найважливіше — це коли люди повертаються після відбою тривоги до залу (укр.). «Укрінформ». Процитовано 11 грудня 2022.
- ↑ Завершилися зйомки фільму про життя та творчість українського художника-авангардиста Казимира Малевича (укр.). «Elle». 15 грудня 2022. Процитовано 16 грудня 2022.
- ↑ Ажнов Виталий Сергеевич - АБА Студия: актеры, поиск и подбор актеров для съемок в кино. abastudio.org. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.