Алі Бей Булгаков
| Алі Бей Булгаков | |
|---|---|
| Народився | 1810-ті |
| Помер |
3 січня 1892 Соколине, Богатирська волость[d], Ялтинський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | поміщик, меценат |
| Діти | Саїд-бей Булгаков |
Алі Бей Булгаков (1810-ті — 3 січня 1892, Коккози, Таврійська губернія) — поміщик і меценат, Надвірний радник. На його пожертви було збудовано Булгаковську мечеть у селі Коккози (з 1945 року — Соколине)[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1810-ті роки. Походив із роду Булгакових, які прибули до Криму з території Туреччини у XVIII столітті. Батько — Меметша Бей Булгаков, мати — Девлет Султан Кантакузіна. Брати — Халіл Бей, Шагін Бей, Селямет Бей, Ібрагім Бей та Кая Бей. Сестри — Зейнеп Султан, Шемше Султан, Джефер і Бебей Султан[2].
Надвірний радник Булгаков Алі Бей, один із найбільших землевласників Криму, був вихованцем Дворянського полку (Санкт-Петербург). Після закінчення навчання, в 1832 р., він був визначений на службу в штат канцелярії Таврійського цивільного губернатора по Феодосійському градоначальництву. У 1835 р., після того як Алі Бей доставив дітей кримських мурз до кадетських корпусів Санкт-Петербурга, він був представлений особисто Імператору Миколі I і нагороджений ним діамантовим перстнем. Потім Булгаков Алі Бей служив у Словесному суді, а 1849 р. став Ялтинським Повітовим Предводителем Дворянства. За доручення, які Алі Бей виконував у роки Кримської війни (1853—1856 рр.), він був нагороджений орденом Св. Станіслава 3-го ст., після чого незабаром був нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ст. як прослужив «ревно і беззаперечно» Ялтинським Предводителем дворянства три триліття поспіль і обраний на четвертий термін[3].
В 1883 Алі Бей Булгаков з сином Саїд Беєм, як один з найбільш відомих кримських мурз, був присутній у складі делегації від Таврійської губернії на коронації імператора Олександра III в 1883 році[2].
Родині Алі Бея Булгакова належав відомий ярлик хана Тохтамиша даний Бек-Ходжаю. Таврійські депутатські дворянські збори в 1842 році встановили, що грамота Тохтамиша належить роду матері Алі Бея Булгакова, правнука трибунчужного паші Абдувелі бея, власника Коккозької долини, сім'я погодилася передати грамоту уряду без компенсації. Документ зберігається в Інституті східних рукописів РАН[4].
Помер Алі Бей Булгаков 3 січня 1892 в селі Коккози (з 1945 — Соколине)[2].
Власність та благодійність[ред. | ред. код]
_%D0%9A%D0%BE%D0%BA%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D1%8B_(%D0%A1%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B5).jpg)
Володар маєтком у селі Коккози, що включав двоповерховий маєток (не зберігся) і одноповерховий будинок або флігель з верандою. На кошти Булгакова поблизу його будинку у 1880-і роки була побудована мечеть, відома як Булгаковська. Поряд з його домом і мечеттю в 1883 був побудований фонтан[2].
У Коккозі Алі Бей Булгаков проспонсував будівництво «новометодної школи», яку в 1889 відвідав Ісмаїл Гаспринський. Крім того, в 1889 він пожертвував тисячу рублів на будівництво мечеті в Санкт-Петербурзі[2].
Сім'я[ред. | ред. код]
Двічі був одружений. Перша дружина — Решиде, дочка муфтія Криму. Друга дружина — Еміне Дуду, дочка мулли. Від першого шлюбу — син Саїд Бей Булгаков (1859—1939) — дворянин, дійсний статський радник, меценат[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Святого Володимира 4 ступеня[3].
- Орден Святого Станіслава 3 ступеня[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. Том II. Бахчисарайский район. — Симферополь: ООО ФОРМА, 2016. c 154—156 — 184 с. ISBN 978-5-9500712-2-5
- ↑ а б в г д е Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. Том III. г. Симферополь. — Белгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 328—334. — 392 с.
- ↑ а б в Л.П.Миллер. По страницам жизни и служения Святой Царской Семьи. (документы фондов Госархива РК, научной библиотеки “Таврика”), свидетельства очевидцев. / Печатается в авторской редакции. — г. Симферополь: «Н.Оріанда», 2020. — С. 49. — 256 с. — ISBN 978-5-6044487-5-5. Архивная копия от 10 ноября 2021 на Wayback Machine
- ↑ Маврина О.С. Перевод документов мусульманской знати в таврическом дворянском депутатском собрании в первой половине XIX века: трудности и открытия. // Журнал «Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии» (МАИЭТ, англ. «Materials in Archaeology, History and Ethnography of Tauria») Выпуск XIX (2014).https://maiet.cfuv.ru/arxiv-2009-2014-gg/vypusk-xix-2014-g/. — 2014. — 10 травня. Архівовано з джерела 25 листопада 2018.