Саїд-бей Булгаков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саїд-бей Булгаков
Народився 21 лютого 1859(1859-02-21)
Соколине, Богатирська волость[d], Ялтинський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 1939
Кисловодськ, Ставропольський край, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
Діяльність меценат
Суспільний стан шляхтич[d]
Батько Алі Бей Булгаков
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Саїд-бей Булгаков (21 лютого 1859, Коккози, Таврійська губернія — 1939, Кисловодськ, Орджонікідзевський край) — кримськотатарський дворянин, дійсний статський радник[1], меценат. Таврійський губернський предводитель дворянства (1917).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 лютого 1859 року у селі Коккози. Походив із роду Булгакових, які прибули до Криму з території Туреччини у XVIII столітті. Батько Алі Бей Булгаков (1810-і роки — 1892) — дворянин, меценат. Мати — Решиде-ханим, дочка муфтія Криму[2].

Освіту здобув вдома. У 18 років пішов на службу. Спочатку служив у канцелярії предводителя дворянства Перекопського повіту, а пізніше працював у штаті канцелярії Таврійського депутатського Дворянського зібрання, був депутатом від Ялтинського повіту. Разом із батьком у складі делегації Таврійської губернії був присутній на коронації імператора Олександра III у 1883 році. На згадку про це Саїд-бею Булгакову було надано медаль «На згадку про коронацію імператора Олександра III» для носіння в петлиці на Олександрівській стрічці. Наступна коронація в Росії — імператора Миколи II, — пройшла 14 травня 1896 і Саїд-бей Булгаков знову увійшов до складу делегації від Таврійської губернії. У 1912 році, як предводитель Євпаторійського дворянства, дійсний статський радник Саїд-бей Булгаков входив до складу делегації від Таврійського дворянства для поїздки до Москви на відкриття пам'ятника Олександру III.

Дата вступу в службу — 1876, в класному чині — з 1886, дійсний статський радник з 1911 року[1].

З 1910 по 1917 роки був незмінним предводителемЄвпаторійського повітового дворянства. В 1917 виконуючий обов'язки таврійського губернського предводителя дворянства, предводитель Євпаторійського повітового дворянства[3].

Булгаков вітає Миколу II у Євпаторії, 1916 рік

У 1909 році у складі делегації брав участь у зустрічі з головою Ради міністрів Російської імперії Петром Столипіним у Санкт-Петербурзі. Зустрічав імператора Миколу II у складі інших представників Таврійської губернії під час його прибуття на вокзал Євпаторії 16 травня 1916 року[2].

З 1912 — дійсний член Таврійської вченої архівної комісії (з 1923 — Таврійське товариство історії, археології та етнографії)[2].

Після Жовтневої революції 1917 року разом із сім'єю переїхав до Туреччини, проте потім повернувся до Криму. Зі встановленням влади більшовиків вся власність Булгакова була націоналізована. У другій половині 1920-х років Булгакові переїхали до Кисловодська[2].

Помер 1939 року в Кисловодську[2].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Саїд-бей Булгаков був відомий як меценат. Був почесним членом Губернської опіки дитячих притулків, Кримського мусульманського благодійного товариства. З 1897 по 1907 був другим почесним опікуном Сімферопольської татарської вчительської школи. У 1905 Булгакова обрали почесним опікуном Сімферопольської школи-рушді[2]. 1908 року в селі Булгак він профінансував будівництво земської школи[4]. В 1915 році Саїд Бей стає почесним піклувальником Сімферопольської приватної гімназії заснованої М. А. Волошенком.

Допомагав Ісмаїлу Гаспринському у роботі над газетою «Терджиман». Заснував премію у розмірі 500 рублів для автора кращої збірки матеріалів етико-дидактичного змісту кримськотатарською мовою[2].

Власність[ред. | ред. код]

Після смерті батька успадкував його землеволодіння (4827 десятин на 1914).

У 1908 році викупив садибу в Сімферополі, що знаходиться зараз за адресою вул. Горького, 22 / Желябова, 14, у дочок перекопського купця І. Ляске Марії та Олени[2]. Булгаков також збудував чи придбав садибу для рідної сестри Айше-ханим. Зараз садиба розташована за адресою Червонопрапорна, 41 (Старе місто Сімферополя)[2].

Після встановлення радянської влади власність Саїд-Бей Булгакова була націоналізована. На користь радянської держави відійшли сади, ліс, орні ділянки, різні будівлі, маєток у Коккозі (двоповерховий житловий будинок, житловий одноповерховий будинок, флігель з верандою, літня кухня, каретний сарай, гараж, будинок для робітників, стайня, комора, сарай для тварин, пташник). З маєтку було вивезено сім розписних шаф, комод, дерев'яний стіл, 11 розкладних дерев'яних столів, два м'які дивани, диван дерев'яний, три м'які крісла, крісло-гойдалка, вісім віденських стільців, 11 ліжок, два дзеркала,[2] настінних картин, посуд[2].

Садиба Саїд-бея Булгакова в Сімферополі перейшла у власність міста в 1922 році[2].

Сім'я[ред. | ред. код]

Тричі перебував у шлюбі. Від першого шлюбу — дочка Шахсіне (нар. 1881). У другому шлюбі перебував із дочкою мусульманського священика Фейзулли ефенді Ельмас-ханим. Від цього шлюбу — дочка Девлет-ханим (нар. 1886). Третя дружина — Фатіма Кадиєва. У третьому шлюби мав п'ятьох дітей — Еміне (нар. 1895), Зегіді (нар. 1902) і Решиді (нар. 1910) Хуршида (нар. 1899) і Бегадіна (нар. 1907)[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

У романі "О, юність моя! " поета Іллі Сельвінського Саїд Бей Булгаков став прототипом персонажа Булатова[5].

Іменем Саїд-бея Булгакова названо вулиці в мікрорайоні Ісмаїл-Бей міста Євпаторії[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь - Сергей Волков. litresp.ru. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. Том III. г. Симферополь. — Белгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 328—334. — 392 с.
  3. ↑ Календарь и памятная книжка Таврической губернии… … 1917 год — Российская Национальная Библиотека — Vivaldi. vivaldi.nlr.ru. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
  4. ↑ а б в г д е Для проекта Юрия Езерского Родники Крыма. irsl.narod.ru. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  5. ↑ Крымскотатарская знать в романе Ильи Сельвинского «О, юность моя!». avdet.org. 21 жовтня 2013. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  6. ↑ Устав (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 12 червня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саїд-бей_Булгаков&oldid=40589132