Артеменків
село Артеменків | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Чернігівська область | ||
Район | Прилуцький район | ||
Громада | Срібнянська селищна громада | ||
Код КАТОТТГ | UA74080150040044007 | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1797 | ||
Населення | 149 | ||
Площа | 0,52 км² | ||
Густота населення | 286,54 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 17302 | ||
Телефонний код | +380 4639 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 50°42′00″ пн. ш. 32°51′51″ сх. д. / 50.70000° пн. ш. 32.86417° сх. д.Координати: 50°42′00″ пн. ш. 32°51′51″ сх. д. / 50.70000° пн. ш. 32.86417° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
169 м | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 17300, Чернігівська обл., Срібнянський р-н, смт Срібне, вул. Миру, 43/а | ||
Карта | |||
Мапа | |||
Арте́менків (Желібівський — протягом 1797—1861) — село Срібнянської селищної громади Прилуцького району Чернігівської області. Розташоване на лівому березі р. Тростянця (правої притоки р. Лисогору) за 5 км від містечка Срібне. Населення становить 149 осіб.
На південь від села розташоване заповідне урочище «Микитівщина».
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадується 1797 року як хутір Глинського повіту (1782—1796), потім Прилуцького повіту (1797—1923).
Хутір Желібівський[ред. | ред. код]
Хутір заснований як власницький, яким залишався до 1861 року. Назва походить від першого поселенця — Желіби. В рік першої згадки у хуторі проживало 6 душ чоловічої статі податкового населення.
Найдавніше знаходження на мапах 1826-1840 рік як Жалібовський.[1]
1859 року хутір згадується як Желібівський (Артеменків), мав 5 дворів, 15 жителів[2], приписаних до парафії Воздвиженської церкви[3][4] м. Срібного. [5]
Хутір Артеменків[ред. | ред. код]
З 1861 року хутір носить назву Артеменків. 1866 року тут зафіксовано 6 дворів селян-власників, 6 хат, 29 жителів.
У 1910 році у хуторі 12 господарств (з них козаків - 1, селян - 10, інших непривілейованих - 1), налічується 71 житель (у тому числі 1 тесляр, 1 візник, 13 поденників, 13 займалися іншими несільськогосподарськими заняттями, інші - зайняті у землеробстві на 16 десятинах придатної землі. Входив до Срібнянської волості другого стану.[6]
Артеменків[ред. | ред. код]
У 1923 році село підпорядковане Срібнянській сільраді. 1925 року тут 11 дворів, 36 жителів, 1930 - 34 двори, 175 жителів, 1996 - 75 дворів, 165 жителів.[7]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 95,97% |
російська | 4,03% |
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Артеменків [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 115, 545-6 и 633 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Артеменкове (Желібівський) // Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 38
- ↑ Артеменкове (Желібівський) // Шкоропад Д.О., Савон О.А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г.Ф. Гайдая. – Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2007. – С. 38
- ↑ Артеменкове (Желібівський) // Шкоропад Д.О., Савон О.А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г.Ф. Гайдая. – Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2007. – С. 38
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|