Аґілар
| Аґілар | ||||
| 23°12′39″ пд. ш. 65°41′20″ зх. д. / 23.210833333361° пд. ш. 65.68888888891666511° зх. д. | ||||
| Тип |
рудне поле[1] рудне родовище[2] | |||
|---|---|---|---|---|
| Країна |
 Аргентина | |||
| Регіон | Жужуй | |||
Аґіла́р (ісп. Aguilar) — велике свинцево-цинкове рудне поле в Аргентині у провінції Жужуй поблизу селища Ель-Агілар[3]. Включає родовища скарнового типу: Аґілар (найбільше), Есперанса, Ор'єнте.
Характеристика[ред. | ред. код]
Орудніння пов'язане з екзоконтактом штоку лужних гранітів кайнозойського віку, який прориває товщу вапнякових кварцитів, що перешаровуються, мармуризованих вапняків, глинистих сланців та роговиків кембрію. Рудоносна товща потужністю 400 м простягається вздовж великого тектонічного порушення на 1000 м. Відмічається сім рудоносних горизонтів. Рудні тіла пластоподібної форми (потужність до 25 м, довжина до 150 м) ускладнені серією розривних порушень і простежуються на глибині 750 м. Зруденіння надто нерівномірне. В жилах представлені кварц, ґранат, кальцит, родоніт, воластоніт, діопсид. Рудні мінерали: сфалерит, ґаленіт, пірит, халькопірит, молібденіт, фрейбергіт, арсенопірит. Текстура руд масивна, смугаста, брекчієподібна. Запаси руди 10 млн т при вмісті Pb 11,5 %, Zn 16,3 %, Ag 279 г/т.
Джерела[ред. | ред. код]
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Білецький В. С., колектив авторів Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецький — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. — ISBN 978-966-7804-14-5
- ↑ http://www.portergeo.com.au/database/mineinfo.asp?mineid=mn545
- ↑ https://web.archive.org/web/20130808025505/http://www.mineria.gov.ar/proyecto/Jujuy/aguilar.htm