Базавлук (острів)
| Базавлук | |
|---|---|
| Географія | |
| 47°33′ пн. ш. 34°18′ сх. д. / 47.55° пн. ш. 34.3° сх. д. | |
| Країна | |
 Україна | |
| Адм. одиниця | Дніпропетровська область |
| Населення |
|
  Базавлук Базавлук (Україна) | |
Базавлу́к — у давнину острів на Дніпрі у гирлі річок Базавлук, Підпільна і Скарбна, навпроти нинішньої дамби (споруда #8), між селами Грушівка та Покровське. Формою нагадував прямокутний трикутник, катети якого мали 2 км завдовжки[1]. Територія острова відкрилася у липні 2023 року, після спускуКаховського водосховища[1].
Назва[ред. | ред. код]
Етимологія назви належить до чітко не з'ясованих. Дехто з дослідників назву виводить від тюркських *bazuk, *buzuk (тур. Bazyk) «зіпсована вода». Назва утворилася за допомогою тюркського форманта *lyk[2].
Історія[ред. | ред. код]
У 1593—1638 роках на Базавлуці перебувала Запорізька Січ (Базавлуцька Січ)[1]. Тривалий час дослідники помилково пов'язували Базавлук з історією Чортомлицької Січі (1652—1709)[1]. Іноземні дослідники Бартош Папроцький, Еріх Лясота і Гійом Левассер де Боплан наприкінці XVI — першій половині XVII століття описали його розташування, особливості рельєфу й природного середовища[1]. У XX столітті про Базавлук писали Дмитро Яворницький, Адріан Кащенко та ін[1].
У XIX — на початку XX століття значна частина Базавлуку була зруйнована весняними повенями Дніпра[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Дзира Я. І. Базавлук // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
- ↑ Янко М. Т., 1998.
Література[ред. | ред. код]
- Дзира Я. І. Базавлук [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
- Гайдай Л. І. Історія України в особах, термінах, назвах і поняття. — Луцьк : Вежа (видавництво), 2000. — 436 с. — ISBN 966-7294-41-2.
- Щербак В. О. Базавлуцька та Микитинська Січі // Історія українського козацтва: нариси у 2 т / Редкол. : Смолій В. А. (відп. ред.) та інші. — К. : Києво-Могилянська академія, 2006. — Т. 1. — 800 с.
- Янко М. Т. Топонімічний словник України : Словник-довідник. — К. : Знання, 1998. — 430 с. — ISBN 5-7707-9443-7.
- Рад. енциклопедія історії України. — К., 1969.- т. 1.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
