Базарна площа (Миколаїв)
| Базарна площа Миколаїв | |
|---|---|
 Базарна площа на листівці початку XIX століття | |
| Місцевість | Історична частина |
| Район | Центральний |
| Колишні назви | |
| Привозна | |
| Транспорт | |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Храми | Олександо-Невська каплиця |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
Базарна площа — одна з найстаріших площ міста Миколаїв, що існувала протягом 1830–1980-х років. Площа слугувала головним центром торгівлі всього міста і в роки свого розквіту займала площу близько шести кварталів, обмежуючись вулицями Херсонською (нині — Центральний проспект), Привозною (Дунаєва), Соборною і Глазенапівською (Декабристів).
Базарна площа була єдиною площею Миколаєва, чия назва була зазначена на плані міста 1832 року. Однак спочатку площа називалася Привозною. Іноді називалася скорочено — Привоз. Назва дана за торговельним призначенням площі: тут розташовувався головний міський ринок, де торгували «з привозу», тобто з возів[1]. У наступні роки площа, що займала велику територію, називалася Базарною від татарського слова, що укорінилося на півдні — базар, тобто ринок.
Після замаху на Олександра II на розі цієї площі було збудовано каплицю в ім'я імператора, а площу перейменували на Олександрівську, проте незабаром назва була скасована[2].
Сама площа існує приблизно з 1803 року. Свою першу назву в документах отримала ще у 1822 році, а остаточно була закріплена на плані міста 1832 року[1].
Базарна площа — одна з найстаріших у місті, але знаходилася вона в іншому місці. У перші роки існування Миколаєва базарної площі ще не було, а торгували в кам'яних крамницях на Магістратській площі (сучасна Соборна площа), у величезних Грецьких рядах на Адміральській вулиці, а потім і в Гостинних рядах, зведених на Соборній вулиці. Тільки за часів правління О. С. Грейга як військового губернатора, який сприяв розвитку торгівлі, у місті було відведено місце під міський ринок. Розуміючи, що з розвитком міста розвиватиметься і торгівля, Грейг розпорядився відвести під базар велику площу недалеко від центру, що займала кілька міських кварталів. На плані Миколаєва, підписаному інженер-полковником Крештмаром (близько 1832 року), уже є кілька пунктів, що стосуються ринкової торгівлі: «Крамниці для продажу м'яса, старі», «М'ясний ряд», «Привізна площа» і «Міська важня».
Остаточно Базарна площа сформувалася наприкінці XIX століття, коли Миколаїв став бурхливо розвиватися як торговельне місто і морський порт. У цей час базар займав понад шість міських кварталів, розташованих між вулицями Херсонською (нині — Центральний проспект), Привозною (Дунаєва), Соборною і Глазенапівською (Декабристів). Прямо посередині Херсонської вулиці були побудовані великі м'ясні крамниці з льодовиками в підвалах для зберігання м'яса, потім йшли рибні та інші крамниці, тріскодільний ряд тощо. Загалом понад 15 одноповерхових будівель (магазини, крамниці), а між вулицями Привозною і Рибною (нині вулиця Чкалова) знаходився великий «Привоз» — площа, де торгували з возів[2][3].
Базар славився великою кількістю товарів і продуктів: для розширення обороту було зайнято під павільйони і для торгівлі з місця навіть ділянку Херсонської вулиці від Чернігівської (вулиця Шнеєрсона) до Соборної. У 1883 році Базарну площу вимостили гранітною бруківкою, а на ній звели нові крамниці та магазини.
За свою історію Базарна площа і сам базар пережили кілька потрясінь: він неодноразово горів, особливо велика пожежа трапилася в ніч з 3 на 4 квітня 1895 року, коли згоріло 225 крамниць з товаром. Базар став свідком жорстоких сутичок повсталих робітників з австро-німецькими окупантами 22–25 березня 1918 року. Після придушення повстання в помсту базар був облитий бензином і спалений окупантами[4].
У 1883—1884 роках на перетині Херсонської та Соборної вулиць спорудили каплицю на згадку про вбитого царя Олександра II. У 1915 році ця ділянка базару отримала назву Олександрівської площі, а велика частина, що примикала до Глазенапівської вулиці — Глазенапівської, таким чином фактично розділив Базарну площу на декілька частин. Після Жовтневого перевороту каплиця була закинута. Там облаштувалися безпритульні і кримінальні елементи. У вересні 1929 року Олександро-Невську каплицю було зруйновано, а майно передано до Різдвяного собору[5].
Базар проіснував майже до кінця XX століття. У 1957 році було зведено новий Центральний ринок на Центральному проспекті і головний центр торгівлі міста змістився в інший район. Площа забудовувалася житловими будівлями, було споруджено Обласний палац культури, а в 1982 році на місці базару відкрився дитячий парк розваг — дитяче містечко «Казка»[6].
Однією з головних локацій містечка став амфітеатр з ігровою залою. За словами головного архітектора парку розваг, Вадима Попова, амфітеатр виник здебільшого з практичних цілей: треба було щось робити з підвальними приміщеннями колишнього м'ясного павільйону. Їх хотіли знести, але архітекторка Ольги Попова запропонувала розмістити в них ігрові автомати, а навколо — чашу амфітеатру[7]. Таким чином зник останній атрибут головного базару міста, а разом з ним і вся площа.
- ↑ а б Крючков, Ю. С. (1991). Старый Николаев и окрестности (рос.). Николаев: Дикий Сад.
- ↑ а б Крючков, Ю. С. (1997). История улиц Николаева (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 77.
- ↑ Дворцова, Елена (20 травня 2021). “Все дороги ведут на рынок”: Базарная площадь в Николаеве (рос.). 0512.com.ua – Сайт міста Миколаєва. Процитовано 12 жовтня 2023.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (9 березня 2006). Николаевский Базар (рос.). Николаевский базар. Процитовано 12 жовтня 2023.
- ↑ Крищенко, Светлана (11 червня 2019). Александро-Невская часовня в Николаеве (рос.). Николаевский базар. Процитовано 12 жовтня 2023.
- ↑ Гаврилов, И.; Христова, Н. (2023). Силуэты старого города (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 75. ISBN 978-617-576-169-4.
- ↑ Яцына, Елена (6 вересня 2013). Как строился детский городок «Сказка»? Рассказывает его создатель (рос.). Николаевский базар. Процитовано 12 жовтня 2023.