Битва на Ольшаниці (1150)
Битва на Ольшаниці (1150 рік) | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
Сторони | |||||||
Київське князівство чорні клобуки |
Галицьке князівство | ||||||
Командувачі | |||||||
Ізяслав Мстиславич | Володимирко Володаревич | ||||||
Військові сили | |||||||
Невідомо | Невідомо (Відомо, що була суттєва чисельна перевага над противником) | ||||||
Втрати | |||||||
невеликі (розромлено ар'єргард і обоз) | невеликі |
Битва на Ольшаниці — відбулася 27 серпня 1150 року.
Передісторія битви[ред. | ред. код]
Битва на річці Ольшаниці (сучасна назва — Раківка) була одним із епізодів міжусобної війни між князями за київський престол. Конфлікт розпочався у 1146 році, коли київський князь Ізяслав Мстиславич розбив війська чернігівських Ольговичів. Згодом київський князь здійснив похід проти союзника Святослава Ольговича — Юрій Долгорукого у Володимиро-Суздальску землю. В 1149 році в битві під Переяславом війська Юрія Долгорукого і Святослава Ольговича розбили військо Ізяслава, який був змушений відступити з Києва. В 1150 році Ізяслав Мстиславич зміг повернути собі Київ, однак на допомогу Юрію Долгорукому прийшов галицький князь Володимирко.
Сили сторін[ред. | ред. код]
Точна чисельність сторін невідома. Військо Ізяслава складалося із дружини, киян та чорних клобуків. Військо Володимирка складалося з галицьких полків. Відомо, що воно було більше за військо Ізяслава. Відомо, що чорні клобуки, побачивши більше військо Володимирка, почали відмовляти Ізяслава від битви:
|
Перебіг битви[ред. | ред. код]
Битва відбулася зранку 27 серпня. Володимирко зі своїми полками перейшов Стугну і Ольшаницю, ставши у верхівї ції річки. В цей час на його військо напав загін чорних клобуків, які захопили в полон кількох чоловік. Згодом підійшло військо Ізяслава. Стрільці почали перестрілюватися через ріку. Чорні клобуки, побачивши більш чисельне військо, намагалися відмовити князя від битви, а коли він не погодився, залишили поле бою. Це ж саме зробили кияни. Залишившися лише з дружино, Ізяслав також почав відступати. Володимр перейшов у наступ і розгромив обоз війська київського князя.
|
Результат та наслідки[ред. | ред. код]
Втрати обох сторін були незначними, однак військо Ізяслава було розсіне. Повернувшись до Києва, Ізяслав дізнався про початок переправи Юрія Долгорукого і Святославичів через Дніпро, і покинув місто. Побоюючись галичан, кияни взяли на князювання Юрія Долгорукого.
Було організовано стратегічне переслідування Ізяслава. Святослав Всеволодович і Борис Юрійович переслідували його до Чортовjuj лісу. Потім Володимир Галицький вигнав Мстислава Ізяславича із зайнятого їм Дорогобужа в Луцьк, потім підступив до Луцька, де княжив Володимир Мстиславич, але не зміг його взяти, і пішов до Галича, посадивши в Дорогобужі Мстислава Юрійовича. Через рік Ізяслав Мстиславич зібрав велике військо, куди ввійшло також 10 тис. угроців, і вигнав Юрія Долгорукого з Києва.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. — ISBN 5-308-00052-2
- Котляр М. Ф. Володимирко Володарович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 622. — ISBN 966-00-0734-5.
- Котляр М. Ф. Ізяслав Мстиславич [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 430. — ISBN 966-00-0610-1.
Це незавершена стаття про Київську Русь. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |