Бліфельд Давид Ісакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бліфельд Давид Ісакович
Народився 10 жовтня 1908(1908-10-10)
Волочиськ
Помер 1966(1966)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність археолог
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь історик, археолог
Заклад Інститут археології НАН України
Посада старший науковий співробітник[d]
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Науковий керівник Славін Лазар Мойсейович

Бліфельд Дави́д Іса́кович (10 жовтня 1908  — † 1966 ) — український радянський історик єврейського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у м. Волочиську (тепер Хмельницької області) в родині службовців. Трудову діяльність розпочав 1928 року, працюючи завідувачем клубу Волочиська, а потім завідувачем бібліотеки Будинку працівників освіти м. Проскурова (зараз м. Хмельницький).

У 1933 році закінчив Проскурівський технікум політосвіти і деякий час був викладачем цього технікуму. 1939 року закінчив з відзнакою історичний факультет Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка, а в 1941 році — аспірантуру при ІА АН УРСР.

Під час німецько-радянської війни, звільнений за станом здоров'я від служби в Радянській армії, протягом 1941—1943 роках перебував в евакуації в Уфі та Москві, працюючи молодшим науковим співробітником Інституту суспільних наук, потім Інституту історії та археології АН УРСР. Перебуваючи в Уфі, вивчає археологічні старожитності Башкирії і у 1943 р. захищає кандидатську дисертацію «Археологічні пам'ятки Башкирії середини І тис. н. е.»

З 1944 року і до останніх днів життя працював старшим науковим співробітником відділу слов'янської археології ІА АН УРСР.

При роботі над Шестовицьким могильником досконально вивчив праці археолога Петра Смолічева та використав їх в подальших розкопках. Для кращого визначення знайдених артефактів звертався за літературою до археолога Галі Федорівни Корзухіної, педагога Ленінградського відділення Інституту історії СРСР.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • «Сучасний стан археологічних та архітектурних пам'яток Чернігівщини», «Археологія», 1947[1].
  • «Щодо історичної оцінки дружинних поховань в зрубових гробницях Середнього Подніпров'я IX—Х сторіч», «Радянська археологія», 1954.
  • «Давньоруські пам'ятки Шестовиці», 1977. — 235 с.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]