Богатирьов Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богатирьов Володимир Олександрович
Народився 21 червня 1955(1955-06-21) (68 років)
Калач-на-Дону, Сталінградська область, РРФСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність науковець, театральний режисер, сценограф
Заклад Рівненський державний гуманітарний університет

Володимир Олександрович Богатирьов (нар. 21 червня 1955, м. Калач-на-Дону Волгоградської області) — український театральний педагог, режисер, сценограф, завідуючий кафедри театральної режисури Рівненського державного гуманітарного університета, кандидат педагогічних наук, доцент. Постановник і сценограф понад 40 вистав, автор наукових публікацій[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 червня 1955 у місті Калач-на-Дону Волгоградської області в українській родині. З 1959 року проживає в Україні[2]. Середню школу закінчив 1972 року у Здолбунові[3].

Закінчив Київський державний інститут культури ім. О. Корнійчука (Рівненський культурно-освітній факультет)[4]. З 1976 року — викладач на кафедрі режисури та майстерності актора цього вишу. Кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри театральної режисури[2].

Одружений. Дружина — Алла Павлівна, донька — Тетяна (нар. 1983), онук — Володимир[4][3].

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Завідуючий кафедри театральної режисури Рівненського державного гуманітарного університета, кандидат педагогічних наук, доцент. Серед дисциплін, що викладає — майстерність актора, теорія і практика режисерської та акторської діяльності, театральна педагогіка, методика викладання режисури та майстерності актора, історія театральної режисури, проблеми еволюції сценічного простору, європейські режисерські школи[1][5]. Найбільше у своїй педагогічній роботі цінує можливість допомагати студентам розкритися, відкрити те, що закладено в них спочатку, про що вони не знають, не вміють цим користуватися[6].

Серед учнів: викладач кафедри театральної режисури Інституту мистецтв РДГУ Михайло Журавель, актори Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру Анастасія Лисенко, Дмитро Пшечук, Юрій Ширко[4], актор Рівненського театру ляльок Антон Сисюк, актриса Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги Олена Мельник, актор і режисер Іван Данілін, Ігор Ніколаєв, Ніна Ніколаєва, Віка Клещенко-Пилипчук, Марта Левченко, Олексій Титаренко, Ігор Данчук, Андрій Кирильчук, Людмила Натанчук, Микола Карпович, Валерія-Супонькіна-Лагнюк, Станіслав Лозовський, Валерія Олейнікова, Людмила Колосович, Юлія Раденко та інші[2].

Бере участь у конкурсах та фестивалях як член журі, проводить майстер-класи[7][8][9]. Бере участь в освітніх програмах[10].

Режисерські роботи в театрі[ред. | ред. код]

Перелік вистав наведено за виданням «Сценографічний образ вистави» (навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтва за спеціальністю «Театральне мистецтво»):[11]

  • 1973 — «Попелюшка» Євгена Шварца — сценографія КДІК ім.О.Корнійчука
  • 1975 — «Дім Бернарди Альби» за однойменною п'єсою Федеріко Гарсія Лорки — сценографія, КДІК ім.О.Корнійчука
  • 1976 — «Я завжди посміхаюсь…» Якова Сегеля — постановка і сценографія, КДІК ім.О.Корнійчука
  • 1988 — «Вовкулаки» О. Бочко за мотивами новел Бориса Віана — сценография (Мордовский театр драми та музичної комедії м. Саранськ)
  • 1990 — «Електра» за однойменною п'єсою Евріпіда — сценографія, (постановка В.О.Ільєва), РДІК
  • 1991 — «Гра у фанти» Миколи Коляди[ru] — сценографія (постановка В.О.Ільєва), КДІК ім. О. Корнійчука
  • 1992 — «Слон» Олександра Копкова[ru] — сценографія, (постановка В.О.Ільєва), РДІК, Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 1995 — «Лісістрата» за однойменною п'єсою Арістофана — постановка і сценографія, РДІК
  • 1996 — «Дорога Олена Сергіївна» Людмили Розумовської[ru] — постановка і сценографія, РДІК
  • 1996 — «Лікар мимоволі» за однойменною п'єсою[fr] Мольєра — постановка і сценографія, РДІК
  • 1997 — «Мина Мазайло» за однойменною п'єсою Миколи Куліша — сценографія (постановка В.Юрціва. Львівський обласний музично-драматичний театр ім.Ю.Дрогобича м.Дрогобич)
  • 1999 — «Курячі голови» Дьєрдя Шпіро[en] — сценографія (постановка Ю.Мельничука), РДІК
  • 2000 — «Замазура» Януша Гловацького — постановка і сценографія, РДГУ, Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 2003 — «Троянки» за однойменною п'єсою Евріпіда — постановка і сценографія, РДГУ, Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 2003 — «Уроки театру» Ежена Йонеско, Семюеля Бекета, Неди Нежданої, Марка Кропивницького — сценографія, РДГУ
  • 2004 — «Реквієм» Леоніда Андреєв — сценографія (постановка Т. Лагнюка), РДГУ, Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 2004 — «Сільвія» Р. Герні — сценографія, (постановка Марти Макарій), РДГУ
  • 2006 — «Гість» Ірини Міхейчевої — сценографія (постановка В. А. Сніжного), (курс В. Сніжного), Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 2007 — «Сестри Річинські» Ірини Вільде — сценографія (постановка Н. Є. Ніколаєвої), (курс Н. Є. Ніколаєвої), Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 2008 — «Казка про дружбу» за п'єсою «Вперед, кошеня!» Андрія Зінчука — постановка і сценографія, РДГУ
  • 2008 — «Підступність і кохання» за однойменною п'єсою Фрідріха Шиллера — постановка і сценографія, РДГУ, театр «Сонях»
  • 2009 — «Абрикосовий рай» Олени Ісаєвої — постановка і сценографія (курс Л. Т. Ізарової), РДІК, Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 2009 — «Дерев'яна дорога» Л. Устінова — сценографія (постановка Л.Т.Ізарової), (курс Л.Т.Ізарової), РДІК, Рівненський обласного академічного театр ляльок
  • 2009 — «Рожеве павутиння» Якова Мамонтіва — постановка і сценографія, (курс Л. Т. Ізарової), РДІК
  • 2010 — «Він, вона і море» Мара Байджиєва[ru] — постановка і сценографія, (курс В. А. Сніжного), Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 2010 — «Підступність і кохання» за однойменною п'єсою Фрідріха Шиллера — постановка і сценографія, Одеський драматичний театр, м. Одеса
  • 2010 — «Ненормальна» Надії Птушкіної[ru] — сценографія (постановка Н.Сокоринської), РДГУ
  • 2011 — «Лист незнайомки» Стефана Цвейга — сценографія, РДГУ
  • 2011 — «Гість» Ірини Міхейчевої — постановка, Волинський обласний академічний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, камерна сцена м. Луцьк
  • 2011 — «Життєві дрібниці» за оповіданнями Антона Чехова — постановка і сценографія, РДГУ
  • 2012 — «Попелюшка» Євгена Шварца — постановка і сценографія, РДГУ
  • 2012 — «А я вам потрібен, панове…» за п'єсою «На всякого мудреця досить простоти[ru]» — постановка і сценографія (курс Л. Т. Ізарової), Мала сцена Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру
  • 2013 — «Емігранти» Славомира Мрожека — постановка і сценографія, РДГУ, театр «Сонях»
  • 2013 — «Руда п'єса» Оксани Драгунської — постановка і сценографія, РДГУ
  • 2014 — «Тартюф» за однойменною п'єсою Мольєра — постановка і сценографія, РДГУ
  • 2014 — «Стриптиз» Славомира Мрожека — постановка і сценографія, театр «Сонях»
  • 2016 — «Електра» за однойменною п'єсою Софокла — постановка і сценографія, РДГУ
  • 2017 — «За образом та подобою» Костянтина Фролова — постановка та сценографія, театр «А-парт», сцена театру «Сонях»
  • 2017 — «Оркестр» Жана Ануя — постановка та сценографія, навчальний театр кафедри театральної режисури «Мельпомена», РДГУ
  • 2018 — «Замазура» Януша Гловацького — керівництво постановкою, режисура та сценографія; навчальний театр кафедри театральної режисури «Сходження», РДГУ

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Володимир Богатирьов. Сценографічний образ вистави (навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтва за спеціальністю «Театральне мистецтво»). — Рівне : Олег Зень, 2016. — 212 с. — ISBN 978-617-601-208-5.
  • Володимир Богатирьов. «Мої зустрічі зі Станіславським і чому вони не відбулись…» / Редактор-упорядник Т. Сокіл. — Рівне : Олег Зень, 2020. — 200 с. — ISBN 978-617-601-317-4.[4]
  • Ред. упоряд.: Т. Сокіл, В. Богатирьов. Берегиня української сцени Ліна Ізарова: монографія. — Рівне : Олег Зень, 2022. — 312 с. — ISBN 978-617-601-413-3.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Володимир Богатирьов на сайті Рівненського державного гуманітарного університета
  2. а б в Юлій ШВЕЦЬ (2022). Володимир Богатирьов: часом відчуваю себе до певної міри динозавром (укр.). Ж-л «Кіно-Театр» №1 (159). Процитовано 22 квітня 2023.
  3. а б Володимир БОГАТИРЬОВ. «Мої зустрічі зі Станіславським і чому вони не відбулись…» / Редактор-упорядник Т. Сокіл. — Рівне : Олег Зень, 2020. — 200 с. — ISBN 978-617-601-317-4.
  4. а б в г Юрій ШИРКО (14 листопада 2021). «Без гриму»: Володимир Богатирьов (укр.). ITV (Рівне). Процитовано 8 травня 2023.
  5. Валентина ІЛЛІНА (19 жовтня 2021). «Пряма мова» з Володимиром Богатирьовим (укр.). ITV (Рівне). Процитовано 8 травня 2023.
  6. Людмила ТОМЕНЧУК (24 грудня 2021). Володимир Богатирьов: «Для мене живий театр той, в якому є жива людина в часі і просторі, і є те, що мене до цієї людини притягує» (укр.). Портал «Артерія творчості». Процитовано 22 квітня 2023.
  7.  Володимир Богатирьов запрошує на фестиваль в Скадовськ (червень 2021) на YouTube
  8.  SOS: У Кам’янці-Подільському відбувся VIII всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Комора» (SOS Штаб громадянської оборони КП, жовтень 2022) на YouTube
  9. Берегівський Народний театр здобув «золото» всеукраїнського фестивалю (укр.). «Закарпаття онлайн». Процитовано 21 вересня 2022.
  10. Ніла ВОВЧИК (18 березня 2017). Відомі рівняни читають дітям (укр.). «Голос України». Процитовано 8 травня 2023.
  11. Володимир БОГАТИРЬОВ. Сценографічний образ вистави (навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтва за спеціальністю «Театральне мистецтво»). — Рівне : Олег Зень, 2016. — 212 с. — ISBN 978-617-601-208-5.
  12. Ольга ТАТАРЕНКО, Максим КОЛОМИС (19 вересня 2022). Присвятила йому пів століття: у рівненському драмтеатрі презентували книгу народної артистки України Ліни Ізарової (укр.). «Суспільне». Процитовано 21 вересня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]