Болдирєва Олена Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болдирєва Олена Володимирівна
Народилася 4 лютого 1961(1961-02-04) (63 роки)
Томськ, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність хімік, дослідниця
Alma mater Новосибірський державний університет (15 червня 1982)
Заклад Boreskov Institute of Catalysisd
Institute of Solid State Chemistry and Mechanochemistryd
Новосибірський державний університет
Boreskov Institute of Catalysisd[1]
Novosibirsk State University Department of Solid State Chemistryd[2]
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Членство Словенська академія наук та мистецтв[3]
Європейська академія[4]

CMNS: Болдирєва Олена Володимирівна у Вікісховищі

Олена Володимирівна Болдирєва (нар. 4 лютого 1961(19610204), Томськ, РРФСР, СРСР) — російська вчена, хімік, фахівець в галузях хімії твердого тіла, фізики та хімії речовин і матеріалів у екстремальних умовах високих тисків і низьких температур, фотокристалографії, фізичної фармації. Доктор хімічних наук, професор.

Іноземна член Словенської академії наук і мистецтв (від 2017 року)[5][6]. Почесна доктор Единбурзького університету (від 2017 року). Член Європейської академії наук (від 2018 року). Лауреат премії Європейського товариства прикладної фізичної хімії (2007).

Життєпис[ред. | ред. код]

1977 року закінчила Ліцей № 130 імені академіка М. А. Лаврентьєва[ru] в Новосибірську з золотою медаллю. 1982 року закінчила Новосибірський державний університет зі спеціалізацією з хімії твердого тіла (кафедра фізичної хімії). Від 1980 до 2018 року працювала в Інституті хімії твердого тіла і механохімії СВ РАН[ru], де пройшла шлях від стажистки-дослідниці до головної наукової співробітниці, якою вона була від 2010 року. Від 2018 року — провідна наукова співробітниця Лабораторії перспективних методів синхротронних досліджень Інституту каталізу ім. Г. К. Борескова СВ РАН[ru]. Також від 1982 року викладає в альма-матер — з 2003 року є професоркою, а з 2004 року — керує кафедрою хімії твердого тіла. 1988 року захистила кандидатську дисертацію, а у 2000 році — докторську. Протягом 1995—1998 років була стипендіаткою фонду імені Александра фон Гумбольдта. У 2012—2013 роках входила до Раду при Президенті Російської Федерації з питань науки та освіти[ru]. Член Німецького кристалографічного товариства та ін[уточнити]. Від 2008 до 2014 року була членом Виконкому Міжнародного союзу кристалографії. Під керівництвом О. В. Болдирєвої підготовлено 11 кандидатів наук. Переклала російською мовою монографію Жан-Марі Лена «Супрамолекулярна хімія» (Новосибірськ: «Наука», 1999).

Публікації[ред. | ред. код]

О. В. Болдирєва — авторка 7 монографій та понад 300 рецензованих статей. Монографії:

  • Boldyreva E. V., Dera P. (Eds.). High-Pressure Crystallography. From Novel Experimental Approaches to Applications in Cutting-Edge Technologies. — Dordrecht, 2010.
  • Болдырева Е. В., Захаров Б. А., Ращенко С. В., Сереткин Ю. В., Туманов Н. А. Исследование твердофазных превращений при помощи рентгеновской дифракции в условиях высоких давлений in situ. — Новосибирск : Издательство СО РАН, 2016.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  2. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. https://www.sazu.si/en/members/jelena-vladimirovna-boldireva
  4. https://www.ae-info.org/ae/User/Boldyreva_Elena
  5. Профессор НГУ стала иностранным членом Академии наук и искусств Словении. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
  6. Jelena Vladimirovna Boldireva. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 30 березня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]