Вперше змагання проводилися з вільної боротьби на відміну від попередніх ігор, де змагання проводилися лише з греко-римської боротьби. На цих іграх змагання з греко-римської боротьби не проводилися. Також, на відміну від попередніх ігор, де всі борці змагалися в одній ваговій категорії, спортсмени на цих іграх були поділені на сім вагових категорій.
Найстаріший учасник: Гуго Теппен (США; 51 рік, 6 днів).
Вього у змаганнях взяли участь 42 борці. Довгий час вважалося, що всі спортсмени були зі США і що борці з інших країн не брали участі у змаганнях з боротьби. Це, зокрема, пов'язували з пізнім проведенням цього виду змагань у жовтні, і дотого часу багато іноземних спортсменів повернулися доЄвропи. Однак багато борців були нещодавніми іммігрантами до США, тому їхнє громадянство викликало сумніви. У 2012 році норвезькі історики знайшли документи, що Чарльз Еріксен, що переміг у вазі до 158 фунтів, отримав американське громадянство лише 22 березня 1905 року, а Бернгофф Гансен, що переміг у вазі понад 158 фунтів, так його і не отримав[1][2] У травні 2013 року Норвезький олімпійський комітет подав офіційну заявку на зміну національності цих борців у базі даних медалей МОК на норвезьке[3]. Згодом громадянство Франка Куглера, що здобув срібло у вазі понад 158 фунтів, було змінене на німецьке, тому що було встановлено, що громадянином США він став у 1913 році[4], а громадянство Густава Тіфенталера, що здобув бронзу у вазі до 105 фунтів, було змінене на швейцарське, тому що було встановлено, що у 1904 році він був ще громадянином Швейцарії[5].
Олімпійський стадіон Френсіс Філд[en], Сент-Луїс, штат Міссурі
Норвегія (NOR)
Німеччина (GER).svg){kind=small}
Швейцарія (SUI)