Бутирін Антон Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бутирін Антон Володимирович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 1 січня 1978(1978-01-01)
Кременчук
Смерть 28 серпня 2014(2014-08-28) (36 років)
Новозар'ївка
Поховання Кременчук
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 92 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Анто́н Володи́мирович Бути́рін (1 січня 1978, Кременчук, Полтавська область — 28 серпня 2014, Новозар'ївка, Донецька область) — військовий Збройних сил України, сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади. Учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1978 року в місті Кременчук. Антона виховувала бабуся. Закінчив Кременчуцьку школу № 9 1993 року. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Родину створити не встиг.

2 серпня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим навідником 9-ї роти 92-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0501, село Клугино-Башкирівка Чугуївської міської ради Харківської області).

28 серпня 2014 року ротно-тактична група 92-ї окремої механізованої бригади, у складі якої діяв сержант Бутирін та ще один кременчужанин — Андрій Деребченко, рухалась у район селища міського типу Старобешеве Донецької області з метою деблокувати українські підрозділи, що опинились у так званому «Іловайському котлі». На дорозі поміж селами Новозар'ївка та Войкове Старобешівського району Донецької області група потрапила під масований обстріл з ракетних систем залпового вогню «Град», мінометів і танків. Внаслідок обстрілу сержант Бутирін загинув. З того часу вважався зниклим безвісти.

Тоді ж загинули Ігор Романцов, Сергій Бризгайло, Юрій Безщотний, Василь Лепетюха, Сергій Чорний, Олександр Карпенко, Руслан Батраченко, Андрій Деребченко.[1]

Був похований як невідомий учасник АТО на Кушугумському кладовищі у м. Запоріжжі.

16 вересня 2014 його тіло було ексгумовано[2] й привезено до Запоріжжя пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»).

У червні 2016 році ДНК-експертиза останків похованих невідомих солдатів показала, що серед них є останки Антона Бутиріна.

31 серпня 2016 року Антон Бутирін перепохований в Кременчуці на Свіштовському кладовищі на алеї Героїв АТО.[3][4]

Без Антона лишилася сестра Юлія Ручкіна.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5]
  • відзнака Президента «За участь в антитерористичній операції» (2017; посмертно)[6]
  • груднем 2016 року у Кременчуцькій школі № 9 відкрито меморіальну дошку випускнику Антону Бутиріну.[7][8]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 18
  • Вшановується 28 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[9]
  • Іловайський Хрест (посмертно)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бутирін Антон Володимирович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 22 травня 2023.
  2. ↑ На Запоріжжі ідентифікували трьох загиблих у російсько-українській війні бійців.
  3. ↑ В Кременчуге похоронили останки 36-летнего сержанта Антона Бутырина, погибшего под Иловайском (фото). fakty.ua (укр.). Процитовано 22 травня 2023.
  4. ↑ Прощання з Антоном Бутиріним
  5. ↑ Указ Президента України від 25 листопада року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ У Кременчуці посмертно нагородили кременчужан-учасників АТО
  7. ↑ Сьогодні відкрито меморіальну дошку загиблому АТОвцю Антону Бутиріну. ФОТО+ВІДЕО. Программа плюс (рос.). Архів оригіналу за 22 травня 2023. Процитовано 22 травня 2023.
  8. ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.11.2016  № 1147 «Про увічнення пам'яті Бутиріна А. В. в м. Кременчуці»
  9. ↑ У Міноборони вшанували пам'ять загиблих захисників України

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бутирін_Антон_Володимирович&oldid=42186001