Визирка
| село Визирка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Одеський район
| ||||
| Громада | Визирська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51100110010062502 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1884 | ||||
| Колишня назва | Іванобузинівка (до 1936 р.) | ||||
| Населення | 1175 | ||||
| Площа | 2,84 км² | ||||
| Густота населення | 413,73 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 67543 | ||||
| Телефонний код | +380 4855 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 46°41′12″ пн. ш. 31°00′09″ сх. д. / 46.68667° пн. ш. 31.00250° сх. д.Координати: 46°41′12″ пн. ш. 31°00′09″ сх. д. / 46.68667° пн. ш. 31.00250° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
31 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 67543, Одеська обл., Одеський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставницера, 56 | ||||
| Карта | |||||
  Визирка | |||||
 Визирка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Визи́рка — село Визирської сільської громади в Одеському районі Одеської області. Адміністративний центр Визирської сільської громади. Населення становить 1175 осіб.
Розташування[ред. | ред. код]
Село розташоване у верхів'ї Малого Аджалицького лиману за 18 км від районного центру Доброслав та за 20 км від залізничної станції Кремидівка у напрямку Одеса — Помічна. За 2 км від Визирки проходить автодорога М14.
Символіка[ред. | ред. код]
На синьому полі золоте колесо з шістьма спицями у вигляді колосків по середині якого якір з двома лапами, над якими вгорі срібна чайка з червоним дзьобом і лапами, що летить та внизу срібною шиповидною хвилею. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.[1]
Колесо у вигляді сонця символізує південний край та сільське господарство. Чайка та якір — символ морської промисловості, розташованого в межах території с. Визирка підприємства ТОВ «Трансінвестсервіс», срібна хвилька нагадує води Малого Аджаликського лиману, біля якого розташоване село. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку, срібний (білий) колір — чистоту, синій колір — гідність та добро.
Історія[ред. | ред. код]
Назва села Визирка походить від слова «визир». Корінні мешканці села походять з козацького роду і є нащадками чорноморських козаків, котрі були учасниками останньої російсько-турецької війни 1823—1829 років. До Другої світової війни визирчани носили козацький одяг, замість слів «село» і «вулиця» вживалися слова «слобода» і «ділянка». За свідченнями старожилів, вулиця Новозаградіївська називалась Новозаградіївська слобода, нинішня вулиця Перемоги — Полтавська слобода, центр села мав назву Новостроївська слобода, вулиці 51-ї Перекопської дивізії та Чапаєва — Білогорка.
Після дозволу Катерини II поселятись іноземцям на цих теренах, першими з поселенців стали німці. Крім того, до нового поселення прибули 112 сімей із сіл Заградівка, Мар'їне, Білогірка, Наталівка Херсонської губернії, які отримали по 5,5 десятин землі. З часом поселенці назвали свій населений пункт Новозаградіївка. І лише у 1820 році село знову почало називатися Визирка.
У 1920—1930 роках у селі було створено три колгоспи: «Червоний партизан», «Червона Визирка», «51-ї Перекопської дивізії». 1952 року вони об'єдналися в один колгосп ім. Чапаєва.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1131 особа, з яких 513 чоловіків та 618 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1172 особи.[3]
Персоналії[ред. | ред. код]
- Анатолій Володимирович Березовський — учасник Радянсько-японської війни 1945 р., Почесний громадянин Визирської об'єднаної територіальної громади. Народився у Визирці[4].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 85,02 % |
| російська | 11,49 % |
| румунська | 2,55 % |
| гагаузька | 0,34 % |
| білоруська | 0,17 % |
| вірменська | 0,09 % |
| румунська | 0,09 % |
| інші | 0,25 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Визирка отримає свій герб та прапор
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.
- ↑ В. Орлов. Анатолій Березовський – людина-легенда сходу Одеської області. // Одеські, 25.10.2022
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.
https://youtu.be/KfdwezXsKcc
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||
