Надлиманське
| село Надлиманське | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Одеський район
| ||||
| Громада | Маяківська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51100210040083174 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1805 | ||||
| Населення | 1806 осіб | ||||
| Площа | 5,595 км² | ||||
| Густота населення | 322,79 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 67812 | ||||
| Телефонний код | +380 4851(64) | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 46°22′22″ пн. ш. 30°20′00″ сх. д. / 46.37278° пн. ш. 30.33333° сх. д.Координати: 46°22′22″ пн. ш. 30°20′00″ сх. д. / 46.37278° пн. ш. 30.33333° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
45 м | ||||
| Водойми | Карагольська затока (Дністровський лиман) | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова, 99 | ||||
| Карта | |||||
  Надлиманське | |||||
 Надлиманське | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Надли́манське (в минулому — Францфельд (до 01.02.1945[1]), Гараголь) — село Маяківської сільської громади Одеського району Одеської області, Україна. Населення становить 1806 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село Надлиманське розташоване на лівому березі затоки Караголь Дністровського лиману, за 18 км від районного центру. Займає площу 5,595 км².
Історія[ред. | ред. код]
Ще у 4—3 столітті до н. е. на місці села існувало скіфське античне городище.
У 1800 році землі на лівому березі затоки Караголь Дністровського лиману, на яких розташовані село Надлиманське і сусіднє село Мар'янівка, були виділені під дачу чорногорському дворянину, прапорщику Василю Івановичу Княжевичу для заселення його співвітчизниками — вихідцями з Балкан (ділянка № 18, загальною площею 3000 десятин). У 1804 р. В.І, Княжевич погодився обміняти, свою ділянку, на дачу по правому березі річки Тилігул на балці Балай (частина дачі № 59). Землі, виміняні у Княжевича, були використані під заселення німецькими колоністами і на них були засновані колонії Францфельд і Марієталь.
Німецька колонія Францфельд (нем.Franzfeld) була заснована в 1805 р. на лівому березі затоки Караголь вихідцями з Вюртемберга, Ельзасу, Курфюрства Баварія та Угорського королівства. Колонія займала землі 2111 дес. (1857 р. 35 дворів і 30 безземельних сімей); 2327дес. (1918 р.); 2067га (1940 р.). У різні роки село називалося: 1805г.-01.02.1945 р.- Францфельд, 1896—1917 рр.- Михайлівка, на честь великого князя Михайла, сина імператора Олександра III.
Колонія Францфельд входила до складу Лібентальского колоністського округу Одеського повіту (1805—1861 рр.), Гросслібентальської (Маріїнської) волості Одеського повіту (1861—1926 рр.), Спартаківського національного німецького району Одеського округу (19260-1939 рр.), Овідіопольського району (з 1939 р.) .
Станом на 1886 у німецькій колонії Францфельд Грос-Лібентальської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 1742 особи, налічувалось 98 дворових господарств, існували римо-католицька церква та школа[2].
Францфельдський римсько-католицький костел Св. Михайла з'явився в колонії в 1812 р. Спочатку жителі колонії Францфельд були зараховані до Йозефстальської римсько-католицькій парафії, а з 1853 р. був створений Францфельдська римо-католицька парафія. У 1851 р. під керівництвом А. Зігмунда колоністи побудували нову церкву в неокласичному стилі. Опікуном приходу був отець Іоганн Тіль, а після тривалої вакансії 1855 — 1871 місце священика займав Біда Себальда (згадується з 1866 р.). У період 13.04.1897 — 19.08.1901 рр. служби в костелі правил Іоганес шампу. У радянський час костел був перебудований в будинок культури, який діє і в наш час.
Францфельдськая школа була відкрита в 1809 р., Кам'яна будівля була споруджена в 1829 р. Сільське початкове народне училище (початкова школа) — з 1878 р. У 1850 р. Закон Божий викладав Йоганн Тіль. У 1887 р. громада виділяла на колу 650руб. У тому ж році в школі навчалося 51 хлопчик 53 дівчинки. Закон Божий викладав А.Беда Себальда (священик Францфельського приходу з 1866 р.), вчителями були А. Ф. Клуге і К. Г. Вюст. На 1891 р. батьки платили по 20 коп. в місяць за кожного учня, з інших джерел надходило 700 руб. Навчалося 104 учня (56 хлопчиків і 48 дівчаток). Крім названих вчителів у школі викладав випускник Гросслібентальського центрального училища І. М. Кайзер. У 1920 р. школа була перетворена в трудову школу грамоти, у якій навчалося 148 учнів.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1856 осіб, з яких 859 чоловіків та 997 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1804 особи.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 86,49 % |
| російська | 11,68 % |
| білоруська | 1,00 % |
| болгарська | 0,50 % |
| молдовська | 0,33 % |
Герб та прапор[ред. | ред. код]
Герб та прапор с. Надлиманське затверджені рішенням сільської ради від 19 листопада 2008 № 1041-V. Містять зображення білих лілії у верхній частині і блакитного раку в нижній.
Латаття символізують зародження життя, мають охоронну функцію, духовну, монархічну. За слов'янськими міфологічним уявленням породила латаття Мати-Земля, тому водяна лілія — це оберіг і від водяниці (водяної нечистої сили), і від поляниці (польової нечисті). Рак обраний як характерний символ місцевості, тому що такий його вид зустрічається тільки в Надлиманському. У ньому — спокій, мирне життя, чистота, охайність, усталений порядок.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 927, 1029.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||