Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Водолажченко Ольга Гаврилівна

ВОДОЛАЖЧЕНКО Ольга Гаврилівна

(28.05.1888–30.10.1972) – укр. історик, архівіст, джерелознавець, філолог. Учениця Д.Багалія. Н. в м. Севастополь у сім’ї військового. Закінчила Севастопольську жін. г-зію і отримала звання вчительки історії і географії (1905). 1907–12 як чл. Української соціал-демократичної робітничої партії вела підпільну роботу серед матросів Севастополя. 1907 – слухачка Вищих жін. курсів у Харкові. Закінчила істор. від-ня історико-філол. ф-ту Харків. ун-ту (1912). Вчителька рос. мови й історії в м. Карасубазар (нині Білогірськ; 1912–17). Одночасно закінчила екстерном пед. курси (1914) та склала іспити з курсу слов’яно-рос. від-ня Харків. ун-ту (1917). 1922–30 – аспірантка, н.с., вчений секретар Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Д.Багалія. Захистила промоційну працю на тему «Історія Харківського колегіуму». Одночасно викладала історію України в Харків. ін-ті нар. освіти. 1923–25 завідувала ред. частиною ж. «Червоні квіти». Викл. укр. мови в Харків. ін-ті нар. госп-ва (1925–26), зав. інформаційно-видавничим бюро Укрнауки (1925–30), співробітниця сектору науки Промкооперації (1931–36). 1927 і 1929 перебувала у наук. відрядженнях у Греції і Німеччині.

Одночасно з наук. і викладацькою діяльністю активно займалася архів. роботою. 1919 – співробітник архів. секції Харків. Губкопису, 1920–25 – учений архівіст Харків. центр. істор. архіву (упорядковувала фонди Земельного банку, Рос.-азіат. банку, Військ. начальника). 1921–25 – учений секретар, зав. секретаріатом, секретар колегії Укрцентрархіву. 1936–37 – доц. Харків. ін-ту інженерів залізничного транспорту та Харків. ін-ту держ. торгівлі. 1937–41 за звинуваченням в антирад. діяльності перебувала в ув’язненні й на засланні в Казахстані. Після звільнення працювала (1941–45) в с. Кармачі Чкаловської (нині Оренбурзької) обл. РРФСР. 1945–52 викладала в Пед. ін-ті в м. Кизил-Орда (нині Кзилорда, Казахстан). Одночасно читала лекції з мовознавства у Вечірньому ун-ті марксизму-ленінізму. Від 1952 – на пенсії. 1954 переїхала до м. Миколаїв. 1954–66 працювала на громад. засадах у Миколаїв. обласній наук. б-ці.

Автор праць із соціально-екон. історії України 18–19 ст., історії освіти на Слобожанщині, архівознавства.

Реабілітована в берез. 1964.

П. у м. Миколаїв.

Твори

Перша нарада архівних робітників України. «Архівна справа», 1925, кн. 1; Короткий нарис історії архівної справи на Україні та діяльність Укрцентрархіву за 1924 р. Там само [у співавт.]; З історії Харківского колегіуму в XVIII віці. «Наукові записки науково-дослідчої катедри історії української культури», 1927, № 6; Школа хартій (Французька школа архівістів-техніків і палеографів). «Архівна справа», 1928, кн. 7.

Література

• Кравченко в.В. Д.И.Багалей: научная и общественно-политическая деятельность. Х., 1990;
• Богдашина О.М. Діяльність Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури імені акад. Д.І.Багалія (1921– 1934 рр.). Х., 1994;
• Матяш І. Ольга Водолажченко: історик, організатор архівної освіти,.. ворог народу. «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ», 1999, № 1/2; Її ж. Водолажченко Ольга Гаврилівна. В кн.: Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: І.В. Верба.; url: http://history.org.ua/?termin=Vodolazhchenko_O; том: 1