Вістова

село Вістова
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Калуський район
Рада	Вістівська сільська рада
Основні дані
Перша згадка	1460
Населення	1220
Площа	13,05 км²
Густота населення	93,49 осіб/км²
Поштовий індекс	77351
Телефонний код	+380 03472
Географічні дані
Географічні координати	49°01′22″ пн. ш. 24°28′47″ сх. д. / 49.02278° пн. ш. 24.47972° сх. д.Координати: 49°01′22″ пн. ш. 24°28′47″ сх. д. / 49.02278° пн. ш. 24.47972° сх. д.
Водойми	Лімниця
Найближча залізнична станція	Вістова (зупинний пункт)
Місцева влада
Адреса ради	77351, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Вістова, вул. Шевченка, 36
Карта
	Вістова
	Вістова
Мапа
	Вістова у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вістова (заказник).

Вістова́ — село Калуського району Івано-Франківської області на правому березі річки Лімниця^[1].

Історія[ред. | ред. код]

Галичина здавна є зоною осілого землеробства, тому безперервність поселень у зручних для рільництва місцях сягає понад тисячоліття. Але масив уцілілих писемних пам'яток починається з XV сторіччя, коли зустрічаємо згадку про Вістову^[2]. Згадується село 1460 року в книгах галицького суду^[3].[1]

За народними переказами, на території сучасного села стояла колись вежа, звідки вартові подавали вісті (сигнали) про наближення ворога. Звідси й назва села — Вістова^[4].

Детальні ж описи села містяться в люстраціях королівських маєтностей. Так 1565 року наводиться інформація про 20 селянських господарств, імена і прізвища усіх господарів та двох підсадків (родин без господарств), сільського ватамана, корчмаря, попа (отже, вже була церква), а також детально описуються грошові, натуральні та трудові повинності^[5]. Саме їх непосильність зумовили участь жителів Вістови у народному повстанні 1648 року^[6].

1 січня 1875 року введена в дію Залізниця Ерцгерцога Альбрехта і відкритий у селі пристанок.

У 1880 році налічувалося 140 будинків з 766 мешканцями в селі та 1 будинок з 7 мешканцями на території фільварку (702 греко-католики, 15 римо-католиків, 56 юдеїв; 717 українців, 17 поляків, 39 німців).

У 1939 році в селі проживало 1200 мешканців (1155 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 30 поляків і 5 євреїв)^[7].

5 квітня 1944 р. в лісі між Боднаровом і Вістовою повстанці роззброїли мадярів, що їхали на 4-х автомобілях. За це мадяри арештували 8 українців із сіл Вістова і Мислів.^[8]

В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Вістові — з 50 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші, 300 — в Ріп'янці, 300 — в Яворівці і т. д.).

14 жовтня 1949 року рішенням Калуського райвиконкому № 294 в селі утворено колгосп, куди закріпачили 86 селянських господарств, і колгосп по-садистськи назвали «імені Шевченка».

Церква[ред. | ред. код]

Вперше церква Різдва Христового згадується 1684 року без дати побудови^[9]. У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740—1755 рр. сільська церква описується як дерев'яна, збудована 1720 року коштом парохіян. Парохія налічувала 40 парохіян-господарів.

Нинішня церква Різдва Христового^[10] (храмове свято 7 січня) збудована 1886 року Іваном Данилківом, тут іконостас та образи, які виконав відомий художник Корнило Устиянович, пам'ятка архітектури місцевого значення № 756^[11]. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у вістівській церкві 5 дзвонів діаметром 69, 50, 48, 40, 39, вагою 169, 52, 43, 27, 24 кг, виготовлених у 1906 р. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.^[12] Церковна громада належить до Калуського благочиння Івано-Франківської єпархії ПЦУ^[13].