Кулинка
| село Кулинка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Калуський район |
| Громада | Верхнянська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1809 |
| Населення | 300 |
| Площа | 3,21 км² |
| Густота населення | 93,46 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77322 |
| Телефонний код | +380 03472 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°08′42″ пн. ш. 24°14′55″ сх. д. / 49.14500° пн. ш. 24.24861° сх. д.Координати: 49°08′42″ пн. ш. 24°14′55″ сх. д. / 49.14500° пн. ш. 24.24861° сх. д. |
| Водойми | потік Велопунець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77322, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Збора, вул. Молодіжна, 47 |
| Карта | |
  Кулинка | |
 Кулинка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Кули́нка — село в Україні, у Верхнянській сільській територіальній громаді Калуського району Івано-Франківської області.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає потік Велопунець.
Історія[ред. | ред. код]
На карті фон Міга (Arnold Friedrich von Mieg) 1779-1783 рр. [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.] на території села позначена пасіка. І досі в селі ідеальні умови для пасічництва.
За переписом 1900 року село Кулинка налічувало 33 житлові будинки і 216 жителів, належало до гміни (самоврядної громади) Станькова Калуського повіту.[1]
На 01.01.1939 Кулинка була присілком Станькови (належала до ґміни Вєжхня Калуського повіту), проживало 380 мешканців (330 українців і 50 польських колоністів)[2].
Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району.
21.09.1946 тут поліг поручник УПА Євген Музичка «Середний»[3].
12 червня 1951 р. під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Червона Зірка» Войнилівський райвиконком рішенням № 320 ліквідував Кулинківську сільраду з приєднанням до Зборівської сільради.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Церква Богоявлення Господнього (храмове свято 19 січня) збудована 1865 року. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у кулинківській церкві 3 давні дзвони діаметром 38, 32, 31 см, вагою 28, 16, 15 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[4] Народний дім, бібліотека, ФАП[5], 86 дворів, 300 мешканців.
Село не має власної сільської ради та школи. Підпорядковується сільській раді с. Збора. Учні навчаються в Загальноосвітній школі І-ІІ ступенів с. Збора.
Вулиці[ред. | ред. код]
У селі є вулиці[6]:
- Буковинська
- Дружби
- Зелена
- Нова
- Підлісна
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).(нім.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
- ↑ Відтинок «Магура». (Калуська округа). Спогади. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 жовтня 2015.
- ↑ Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ У Кулинці — оновлений Народний дім. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 18 січня 2016.
- ↑ Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 26 червня 2012.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |