Гарбузова олія
 | |
Гарбузова олія — рослинна олія, яку отримують з насіння гарбуза методом холодного пресування. Хімічний склад продукту: тригліцериди, ефірні олії, фосфоліпіди, токофероли, каротиноїди, пектини, стерини, вітаміни А, Е і F, селен. Олія багата на поліненасичені жирні кислоти, цинк [1]. Особливе значення має наявність рутину, який організм людини самостійно не синтезує, і нікотинової кислоти [2].
Аромат у гарбузової олії горіховий, смак має легку гірчинку. Колір від темно-жовтого та світло-червоного до темно-зеленого і навіть майже чорного, через що в країнах Східної Європи її іноді називають «чорним золотом» [2]. У Німеччині, наприклад, вона завжди цінувалася не нижче кращих зразків оливкової олії. Вміст олії в ядрах може досягати 48-54%, білка - до 40% [3]. Крім того, численні автори, починаючи з Авіценни, називають гарбузову олію засобом практично від усіх хвороб[4][5][6].
Регіони виробництва[ред. | ред. код]
Олію з насіння гарбуза століттями виробляють практично у всій Центральній і Східній Європі. Особливої якості досягли виробники з федеральної землі Штирія (нім. Steirisches Kürbiskernöl) в Австрії і з історичних областей Нижня Штирія і Прекмур'я (словен. Štajersko prekmursko bučno olje) в Словенії. Обидва ці продукти у 1996 і 2012 роках відповідно Європейська комісія зареєструвала в статусі PGI (Захищене географічне зазначення)[7][8]. У XXI столітті велику цікавість до виробництва продукту виявляють підприємці КНР.
Внутрішнє застосування[ред. | ред. код]
Гарбузова олія має досить різкий запах, крім того, при її нагріванні зникають всі корисні елементи, тому цей продукт практично не піддають тепловій обробці. Його вживають в сирому вигляді: в якості заправки до салатів і каш, використовують як основу для соусів. Продукт корисний для шлунково-кишкового тракту, печінки і жовчного міхура. Він нормалізує кислотність кишечника і має м'який проносний ефект. Міститься цинк, необхідний для роботи підшлункової залози і чоловічої сечостатевої системи [2]. Однак авторитетні джерела завжди звертають увагу на необхідність використання олії понад розумні гастрономічні норми або в лікувальних цілях тільки після поради з лікарем.
Зовнішнє застосування[ред. | ред. код]
Практикують зовнішнє використання гарбузової олії для видалення прищів, лікування діатезу і грибкових уражень, для швидкого зняття реакції на укуси комах[джерело?]. Її застосовують при термічних або хімічних опіках, змащуючи уражені ділянки шкіри або накладаючи зволожені марлеві пов'язки. У людей з чутливою шкірою олія може викликати алергічну реакцію.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Туманова Е. (2015). Энциклопедия эфирных масел (рос.). Рипол Классик. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
- ↑ а б в Гарбузова олія: користь і шкода, як приймати, протипоказання, лікування (рос.). foodexpert.pro. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 12 січня 2017.
- ↑ Гарбузова олія: користь і шкода, як приймати, протипоказання, лікування (рос.). foodexpert.pro. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 12 січня 2017.
- ↑ Ковальков А. Методика доктора Ковалькова. Победа над весом. — Litres, 2016. — ISBN 9785457021563.
- ↑ Погожева А. (2016). Книга о вкусной и здоровой пище. Тыквенное масло (рос.). Litres. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
- ↑ Корсун В., Левин Л., Бердникова Т. Целебная натуротерапия. — Litres, 2014. — ISBN 9785457654990.
- ↑ Registered EC SI/PGI/0005/0418. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
- ↑ Registered EC AT/PGI/0017/1460. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
| ||||||||||||||||||||||||||||