Головін Дмитро Володимирович
| Головін Дмитро Володимирович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
9 червня 1981 Володимир-Волинський, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
1 лютого 2015 (33 роки) Троїцьке, Попаснянський район | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Танкові війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Дмитро́ Володи́мирович Голові́н — старший солдат Збройних сил України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився Дмитро Головін 9 червня 1981 року у місті Володимирі-Волинському. Навчався у Володимир-Волинській ЗОШ № 5, після школи закінчив Нововолинське ПТУ. Після закінчення навчання пройшов строкову службу в ЗСУ, працював у ТЗоВ «Гербор-Холдінг».[1][2] Проживав із матір'ю, виховував двох дітей 8 та 12 років (дружина покинула сім'ю раніше).[3][4] Був мобілізований до лав Збройних Сил улітку 2014 року під час третьої хвилі мобілізації як доброволець.[5] Загинув Дмитро Головін 1 лютого 2015 року у Попаснянському районі. Тоді ж поліг смертю хоробрих, відбиваючи атаку російської ДРГ, сержант 17-ї танкової бригади Дмитро Человський. Попередньо матері Дмитра повідомили, що син загинув під час обстрілу сил АТО від множинних осколкових наскрізних поранень тіла.[6] Але пізніше стали відомі подробиці загибелі волинського бійця. Із розповідей інших бійців, матері героя розказали, що перед загибеллю Дмитро і ще один молодший боєць 19-ти років залишились у бліндажі після обстрілу лише удвох, і без патронів. Проросійські бойовики оточили бліндаж і, знаючи, що там є хтось із українців, почали кричати: «Танкіст, виходь!» Дмитро наказав молодому солдату сидіти, і вирішив вийти з бліндажа сам. Після наближення сепаратистів, щоб потягти час, він вирішив розказати терористам про свою сім'ю та дітей. Але проросійські найманці швидко вклали Дмитра на землю, і пострілом у потилицю вбили українського бійця. Цей вчинок Дмитра врятував молодшого за нього солдата, адже сепаратисти вирішили не перевіряти бліндаж, вважаючи, що там більше немає українських солдатів.[5]
Удома без батька залишились двоє дітей — 12-річний син та 8-річна донька, яких виховує мати Героя.[1][2]
Похований Дмитро Головін у рідному місті на Федорівському кладовищі.[6]
Нагороди[ред. | ред. код]
23 травня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
24 квітня 2015 року Володимир-Волинська міська рада посмертно нагородила Дмитра Головіна почесною відзнакою «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» та разом із іншими загиблими в АТО військовослужбовцями, які були жителями міста Володимира-Волинського, присвоїла загиблому воїну звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського».[7][8] На цій сесії міської ради також прийнято рішення про присвоєння імені Дмитра Головіна запланованій до будівництва вулиці неподалік місця проживання загиблого Героя.[6] 22 квітня 2015 року у Слов'янському парку у Володимирі-Волинському була закладена Алея Слави у пам'ять жителів міста, які загинули на сході України під час проведення антитерористичної операції. Студенти Володимир-Волинського агротехнічного коледжу висадили у парку 8 дубів у пам'ять про загиблих жителів міста — Василя Спасьонова, Віктора Хмелецького, Ігора Упорова, Олександра Максименка, Михайла Ілляшука, Леоніда Полінкевича, Дмитра Колєснікова та Дмитра Головіна.[9]
13 жовтня 2015 року, напередодні Дня захисника України, на фасаді Володимир-Волинської ЗОШ № 5, яку закінчив загиблий герой, було урочисто відкрито дошку пам'яті на честь Дмитра Головіна.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Про загиблого в АТО волинянина. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
- ↑ а б В АТО загинув мешканець Володимира-Волинського. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
- ↑ Дмитро Головін. Пам’ ятайте ім’ я Героя… // Волинська газета, 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 27 травня 2015.
- ↑ 5 лютого у Володимирі-Волинському похоронять загиблого бійця // ВолиньPost, 4 лютого 2015. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 27 травня 2015.
- ↑ а б в Володимир-Волинський Герой Дмитро Головін увіковічнений на меморіальній дошці в рідній школі. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Дмитро Головін [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Головін Дмитро Володимирович [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Герої не вмирають! [Архівовано 15 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Указ Президента [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Старші солдати (Україна)
- Народились 9 червня
- Народились 1981
- Уродженці Володимира
- Померли 1 лютого
- Померли 2015
- Військовики 17-ї окремої танкової бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Померли в Попаснянському районі
- Поховані у Володимирі
- Почесні громадяни Володимира