ДОТ № 580 (КиУР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 50°44′38″ пн. ш. 30°22′24″ сх. д. / 50.7439889° пн. ш. 30.3735333° сх. д. / 50.7439889; 30.3735333

ДОТу № 580

ДОТ № 580 — довготривала оборонна точка (ДОТ), що входила до складу 21-го батальйонного району оборони (БРО) Київського укріпленого району. ДОТ знаходиться неподалік місця впадіння річки Ірпінь в Київське водосховище на території річкового порту «Демидів».

Служба[ред. | ред. код]

ДОТ № 580 у системі оборони 21-го БРО КиУР

Ця фортифікаційна споруда мала 1 поверх, 3 амбразури для станкових кулеметів (основне озброєння) та 2 амбразури для ручних кулеметів, що прикривали вхід до ДОТа на ближніх дистанціях бою. Його клас стійкості «М1», тобто споруда могла витримати 1 пряме влучання 203-мм гаубиці[1].

ДОТ брав участь у Німецько-радянській війні, гарнізон складався із військовослужбовців 161-го окремого кулеметного батальйону КиУР. До 24-25 серпня 1941 року вогнева точка знаходилася у тилу радянських військ, фронт пролягав західніше. Під час другого штурму КиУР, що розпочався 16 вересня 1941 року, ДОТ № 580 мав перший бойовий контакт із супротивником рано вранці 18 вересня, коли 296-та піхотна дивізія німців розпочала штурм КиУР на даному відтинку. Вже о 08:00 ворог захопив ДОТ, де в останні хвилини на бойовому посту біля кулемета залишався лише один невідомий червоноармієць, який загинув. Вдень 18 вересня війська 37-ї армії Південно-Західного фронту розпочали за наказом відхід з КиУР та міста Київ[2].

Сьогодення[ред. | ред. код]

Доступ до ДОТа обмежено, однак його можна побачити з дамби. Вхід і амбразура споруди зараз замуровані.

Галерея[ред. | ред. код]

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
  2. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1